Тетраоксид трисвинцю, оксид свинцю(II,IV), також званий свинцевий сурик — неорганічна сполука із загальною формулою . Приклад сполуки мішаної валентності — складається з оксидів зі ступенем окиснення +4 та +2, у співвідношенні два до одного (PbO·2PbO2).
Латинська назва сурику minium бере початок від річки Міню на північному заході Іберії, де його було вперше добуто.
Оксид свинцю(II,IV) використовувався як червоний пігмент у Стародавньому Римі, де його готували кальцинацієюбілого свинцю. У стародавні та середньовічні періоди він використовувався як пігмент у виробництві ілюмінованих рукописів, що дало назву мініатюрі, стилю зображення, пофарбованому в такий колір.
Свинцевий сурик, доданий до фарби з лляною олією, використовувався як міцна фарба для захисту зовнішніх металоконструкцій. У 1504 р. герса у замку Стерлінг у Шотландії була пофарбована червоним суриком, як і гармати, зокрема Монс Мег.[1]
У вигляді дрібнодисперсного порошку його також розпорошували на діелектричні поверхні для вивчення фігур Ліхтенберга.
У традиційній китайській медицині червоний свинець використовується для лікування стригучих лишаїв та виразок, хоча ця практика обмежена через його токсичність. Азаркон, мексиканський народний засіб проти шлунково-кишкових розладів, містить до 95 % оксиду свинцю (II, IV).[2]
Природний сурик зустрічається рідко, утворюється лише в екстремальних умовах окислення свинцевих руд. Найвідоміші природні екземпляри походять з Брокен-Гілл в австралійському Новому Південному Уельсі, де вони утворилися внаслідок пожежі на шахті.[4]
Структура
Тетраоксид трисвинцю має тетрагональну кристалічну структуру за кімнатної температури, яка потім перетворюється в орторомбічну (символ Пірсона oP28, просторова група Pbam, No. 55) форму за температури 170 K (-103 °C). Цей фазовий перехід лише змінює симетрію кристала і незначно змінює міжатомні відстані та кути.[5]
У розчині оксид свинцю(II,IV) може бути отриманий шляхом реакції плюмбату калію з ацетатом свинцю(II) з отриманням жовтого нерозчинного моногідрату оксиду свинцю(II,IV) , який можна перетворити на безводну форму шляхом легкого нагрівання:
З оксидами заліза і елементарним залізом оксид свинцю(II,IV) утворює нерозчинні плюмбати заліза (II) і (III), які є основою антикорозійних властивостей фарб на основі свинцю, що застосовуються до об'єктів із заліза.
Використання
Свинцевий сурик використовується як пігмент для ґрунтовкифарб для залізних предметів. Через токсичність його використання обмежене. Також він знаходить обмежене застосування в деяких аматорських піротехнічних засобах як заряд із затримкою і раніше використовувався у виробництві піротехнічних зірок.
Свинцевий сурик використовується як затверджувач у деяких сумішах поліхлоропренового каучуку. Застосовується замість оксиду магнію для забезпечення кращих водостійких властивостей.
При вдиханні оксид свинцю(II,IV) подразнює легені. У разі застосування високої дози потерпілий відчуває присмак металу, біль у грудях та у животі. Під час потрапляння всередину він розчиняється в шлунковій кислоті і всмоктується, що призводить до отруєння свинцем. Високі концентрації також можуть поглинатися крізь шкіру, тож важливо дотримуватися техніки безпеки під час роботи з фарбою на основі свинцю.
Тривалий контакт з оксидом свинцю(II,IV) може призвести до накопичення сполук свинцю в організмах з розвитком симптомів гострого отруєння свинцем. Хронічне отруєння проявляється як збудження, дратівливість, порушення зору, гіпертонія та сіруватий відтінок обличчя.
Показано, що оксид свинцю(II,IV) канцерогенний для лабораторних тварин. Канцерогенність для людини не доведена.
Примітки
↑James Balfour Paul[en], Accounts of the Treasurer of Scotland, vol. 2 (Edinburgh, 1900), p. 277.
↑Gavarri, J; Weigel, Dominique; Hewat, A. W. (1978). Oxydes de plomb. IV. Évolution structurale de l'oxyde Pb3O4 entre 240 et 5 °K et mécanisme de la transition [Lead oxides. IV. Structural evolution of the oxide Pb3O4 between 240 and 5 K and mechanism of transition]. Journal of Solid State Chemistry. 23 (3–4): 327. doi:10.1016/0022-4596(78)90081-6.