|родичі та родичі= |ім'я та прізвище= |професія= |графіка=
Тадеуш Бобровский (пол. Tadeusz Bobrowski, herbu Jastrzębiec) (1829–1894) — польський суспільний діяч, мемуарист, правник, землевласник, опікун і наставник свого племінника Юзефа Конрада Корженьовського (пол.Józef Teodor Konrad Korzeniowski, англ.Joseph Conrad)[3], майбутнього відомого англомовного мариністаДжозефа Конрада.
Тадеуш Бобровскі народився 19 березня 1829 року в с.Терехове Липовецького повіту Київської губернії, Україна. Згодом батько викупив частину містечка Оратова Липовецького повіту Київської губернії з сусіднім селом Казимирівкою, що знаходилось у двох верстах[4]. У віці 9-ти років у 1839 року навчався в Волинської гімназії в Житомирі, у 1842 році продовжив навчання у Першій київській гімназії. У 1844 році він вступає до юридичного відділу Імператорського університету Святого Володимира, а через два роки розпочинає навчання у Санкт-Петербурзькому університеті. У 22 роки він закінчив університет, отримавши ступінь магістраміжнародного права. Тадеуш відмовився від пропозиції зайняти кафедру в Казанському університеті, тому що мусив повернутися до родинного маєтку в Оратові та взяти відповідальність за подальшу долю своєї сім'ї, після смерті батька. В 1860-му він придбав с. Новофастів, що лежить на р. Ореховатці в двадцяти п’яти верстах від Сквири, де жив ще з 1857 р. В 1858 р. Т. Бобровського було обрано від Липовецького повіту до селянського комітету зі звільнення селян, від якого, в свою чергу, він був делегований до загальної Комісії Волинської, Київської й Подільської губерній. Через певний час його було обрано повітовим суддею Липовецького повіту Київської губернії[4]; [5]. Помер 1 січня 1894 року на Казимерівці. [5]
Мемуари Т. Бобровського, без сумніву, мають велику літературно-історичну та естетико-аксіологічну функціональність.
Політична діяльність
Бобровскі не знайшов симпатії серед шляхти, хоча й зміг заслужити їхню повагу. У 1858 році був обраний уповноваженим від Липовецького повіту до дворянського комітету з надання селянських земель. Став уповноваженим цього комітету до генеральної комісії трьох українських губерній: Київської, Волинської та Подільської. Він був одним з найактивніших членів Комісії, лідером прогресивної групи, яка підтримувала пряме надання селянам землі після перехідного періоду оренди. [6]:393–94[5]:163
Наставник Джозефа Конрада
Рано втративши дружину (під час пологів) і п'ятнадцятирічну доньку, Бобровскі став добрим наставником племіннику, майбутньому англомовному романісту Джозефу Конраду (Юзефу Теодору Конраду Коженьовському). [7][8] Спочатку хлопчик перебував під опікою Бобровського в 1866-67 роках, а пізніше Бобровський став його опікуном. Спочатку він був проти бажання хлопця стати моряком, та зрештою поступився. [5]:163
Після виїзду Конрада за кордон у 1874 році вони бачилися лише чотири рази. Але через постійне листування дядько систематично впливав на свого племінника, наставляв його і допомагав йому матеріально. [5]:163
Автобіографічні книги Конрада «Дзеркало моря» і особливо «Зі спогадів» містять сердечні спогади про Бобровскі. Його пам'яті Конрад присвятив свій перший роман «Олмейрова примха».[5]:163–4
Джерела
Бедь М., Скавронський П. Джозеф Конрад // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — С. 321—322. — 10 000 прим. — ISBN 978-966-02-7304-7.
↑Bross, A. (2008) Tadeusz Bobrowski A memoir of My Life. Translated and edited with an introduction by Addison Bross. East European Monographs, Boulder. Maria Curie-Sklodowska University, Lublin, Poland. (Abridged translation of Tadeusz Bobrowski. Pamiętnik mojego życia. Państwowy Instytut Wydawniczy, 1979.)
