Після закінчення війни продовжив педагогічну діяльність. Вчителював у Миндагайській школі, збирав з дітьми фольклорні та етнографічні матеріали, вивчав історію якутів. З 1947 року працював в Усть-Янському улусі шкільним інспектором. 1951 року повернувся до Чурапчинського улусу, працював директором Миндагайської середньої школи. Невдовзі переїхав до Якутська, для продовження навчання у Якутському педагогічному інституті. З 1953 року працював директором профтехшколи-інтернату. У 1955 році заочно закінчив відділення російської мови і літератури Якутського педагогічного інституту[2]. Член КПРС з 1965 року[4].
В 1930-ті роки писав вірші і невеликі замітки для районної газети «Социализм суола». Повернувся в літературу після розвінчання культу особи Йосипа Сталіна. У 1957 році вийшла його поема «Той день». Поема мала успіх і визнання і автор написав ще кілька поетичних книг: «Вірші-загадки», «Краю мій сугробістий» та інші.
Автора двох великих романів — «Весняні заморозки» і «Пробудження». У 1975 році опублікував першу книгу роману-епопеї «Пробудження» про дореволюційне життя якутського народу. У 1979 році була опублікована друга частина трилогії «Пробудження». Невдовзі була закінчена третя частина роману.
Писав сатиричні та гумористичні твори, такі як «Жорстокий господар», «Чоҕой і Ньоҕой», «Не знаєш — не мели» та інші. Ці твори включені до збірки поетичних творів під назвою «З того дня і до цього дня» (1985). Написава низку творів для дітей[2].