Словацько-хорватські відносини (словац. slovensko-chorvátske vzťahy, хорв. slovačko-hrvatski odnosi) — історичні та поточні двосторонні відносини між Словаччиною та Хорватією.
Хорватія має посольство у Братиславі. Словаччина має посольство в Загребі та почесні консульства в Осієку і Спліті.
Обидві держави — повноправні члени Європейського Союзу і НАТО.
Історія
Словаччина після падіння Великоморавської держави, як і Хорватія після вступу в персональну унію з Угорщиною перебували під владою угорських королів. Згодом обидві країни були частинами багатонаціональної Австрійської імперії та Австро-Угорщини.
Утворена за сприяння нацистської Німеччини Словацька держава мала порівняно успішні відносини з утвореною завдяки співпраці з нацистами Незалежною Державою Хорватія. Тодішні Словаччину і Хорватію поєднувала спільна антиугорська спрямованість зовнішньої політики. На пропозицію румунської дипломатії відбулися тристоронні перемовини між Румунією, Словаччиною і Хорватією з метою укладення воєнно-політичного альянсу, покликаного стати противагою угорським зазіханням у Південно-Східній Європі. Однак ідею такого регіонального союзу сприйняли негативно Німеччина та Італія, яким він нагадував довоєнні форми колективної безпеки в дусі небажаної для них Малої Антанти, через що плани стратегічного оточення Угорщини так і не втілилися в життя.
[1]
Тим часом, факт існування Словацької держави нацистська пропаганда ставила за приклад іншим малим державам Південно-Східної Європи, передовсім
слов'янським. На ділі словацьку модель було використано тільки один раз і саме під час створення тодішньої хорватської держави.[1]
Чехословаччина визнала незалежну Хорватію 16 січня 1992 року.[2] Після розпаду Чехословаччини Хорватія та новостворена Словаччина взаємно визнали та встановили дипломатичні відносини 1 січня 1993 року.[3]
Порівняльні дані країн
Див. також
Примітки
Посилання