Друге за розміром місто країни після Лісабону. Центр великої північної атлантичної агломерації Велике Порту. Один з найбільш промислово розвинутих осередків Португалії. Центр Портуського єпископства. Рібейра, історичний центр міста — світова спадщина ЮНЕСКО з 1996 року.
По́рт Ка́ле (лат.Portus Cale, «порт Кале») — латинська назва римських часів.
Портка́ле (лат.Portucale) — середньовічна латинська назва, що походить від римської. Стала основою назви «Португалія».
По́рто (лат.Porto) — пізня середньовічна латинська і старопортугальська назви.
Географія
Порту розташоване на північному заході Португалії, на заході округу Порту.
Порту межує на півночі з муніципалітетом Матозінюш, на сході — з муніципалітетом Гондомар, на півдні — з муніципалітетом Віла-Нова-де-Гая. На заході омивається водами Атлантичного океану.
Історія
Місто Порту виникло на базі портового містечка Порт Кале. Одні вчені вважають, що його заснували грецькі колоністи і назва походить від грецького слова Καλλισ (калліс, «прекрасний»). На думку інших, його заснували римляни й назвали Кале — скорочено від назви Теплий порт. Є версія, що назва Порт Кале походить від самоназви племені Каллеси або Галлесі, звідси й назва іспанської провінції Галісія.
З 200 року до нашої ери територія навколо містечка належала Римській республіці, а з 38 року до нашої ери — у складі римської провінції Тарраконська Іспанія. Після краху Римської імперії цю землю спочатку займало королівство свевів, а з 585 року — Вестготське королівство. Вони й змінили назви з римського Кале на Порт Кале.
З початком Реконкісти на Піренейському півострові утворюється Графство Портукаленсе, головним містом якого стає Порт Кале. Від нього походить назва спочатку графства, потім королівства й сучасної країни — Португалії.
Через деякий час вже королі Португалії намагалися знову встановити контроль над Порту. В цьому вони знайшли підтримку у містян. Майже 200 років точилась боротьба між єпископами Порту, з одного боку, та жителями міста й королями, з іншого. Нарешті в 1406 році король Португалії Жуан I Великий зумів досягти угоди з португальським єпископом. Король отримував права над містом, а навзаєм зобов'язувався щорічно виплачувати єпископу 3 тисячі лібр, або 319 г золота.
Один з найвідоміших продуктів експорту Португалії, портвейн, (Vinho do Porto), був названий на честь міста, тому що це вино виникло в цій області, точніше, у Віла-Нова-де-Гайя, місті на протилежному березі річки від Порту. Тільки вино, вироблене в районі річки Дору, може офіційно називатися портвейном.
Порту добре відомий своїм підприємницьким духом, характерною культурою і місцевою кухнею. Місто часто називають північною столицею Португалії. Фактично місто і є столицею великого Північного регіону, який покриває приблизно чверть території країни. Мешканців Порту легко відрізнити за їх типовим північним акцентом.
Ще в 15 столітті, місто Порту мало віддавати усе м'ясо, що було в них, військовим окрім тельбухів. З часом вони винайшли багато способів їх приготування (наприклад добрадінья, Тріпаш а мода ду Порту) і з часом це стало однією з найвідоміших особливостей кухні міста. Крім того, жителів Порту називають «тельбухоїди» (tripeiros).[4]