Ця стаття про оксид Co3O4. Про інші оксиди кобальту див. Оксид кобальту.
Окси́д ко́бальту(II,III) — неорганічна сполука складу Co3O4. Являє собою чорні октаедричні кристали, які є парамагнітними. Оксид проявляє слабкі амфотерні властивості.
Co3O4 застосовується у виготовленні кольорового скла, що не пропускає ультрафіолетове випромінювання, також використовується як каталізатор деяких реакцій розкладання.
Оксид Co3O4 формується у вигляді чорних октаедричних кристалів, які проявляють парамагнітні властивості. Речовина має кристалічну структуру типу шпінелі.
Оксид може поглинати вологу, утворюючи кристалогідрати Co3O4·xH2O (x = 3, 6, 7).
Отримання
Оксид кобальту(II,III) можна синтезувати окисненням на повітрі порошку кобальту, оксиду CoO, гідроксиду Co(OH)2, а також прокалюванням гідрату оксиду Co2O3·H2O, нітрату Co(NO3)2, Co(OH)2. Дані реакції схожі на методи отримання CoO, але проводяться за вищих температур для додаткового окиснення сполуки і переводу її у Co3O4.
Хімічні властивості
При нагріванні понад 900 °C оксид кобальту(II,III) розкладається з утворенням CoO:
Co3O4 не розчиняється у воді; проявляє слабкі амфотерні властивості: взаємодіє із концентрованими кислотами та, при спіканні, із лугами:
(сполука червоного кольору)
При високих температурах взаємодіє з оксидами інших металів:
CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5.(англ.)
Encyclopedia of Physical Science and Technology / Robert A. Meyers. — 3rd. — San Diego : Academic Press, 2002. — 15453 p. — ISBN 978-0-12-227410-7.(англ.)
Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1966. — Т. 2. — 833 с.(рос.)
Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с.(рос.)
Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0.(рос.)
Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с.(рос.)