Після здобуття освіти, повернувся до Чечні. У 1930 році обіймав посаду секретаря Урус-Мартановського окружкому ВКП(б), потім був членом пропгрупи ЦК ВКП(б). У 1931 році працював заступником редактора газети «Грозненський робітник»; упродовж 1931—1934 років — у Чеченському обкомі ВКП(б). Одночасно протягом 1930—1934 років за сумісництвом очолював Чеченський науково-дослідний інститут мови, літератури та історії. У 1934—1935 роках був слухачем Вищої школи партійних працівників при ЦК ВКП(б). Після повернення з Москви працював заступником начальника «Грозхімбуду», завідував відділом шкіл та науки Чечено-Інгуського обкому ВКП(б), був редактором газети «Ленінський шлях». У період із 1930 по 1937 рік обирався членом пленуму та бюро обкому ВКП(б), депутатом Верховної Ради Чечено-Інгуської АРСР[2].
У 1937 році був ув'язнений у Грозному. Після звільнення 1940 року його знову заарештували в Елісті і до 1956 року він перебував у таборах на півночі СРСР — в Ігарці[3].
Орден «За громадянську мужність» (посмертно; за величезний внесок у становлення чеченської літератури, громадянську мужність, принциповість та чесність, виявлені у відстоюванні прав чеченського народу, заслуги у збереженні культурної та історичної спадщини чеченського народу, багаторічну публіцистичну та громадську діяльність)[3].
Вшанування
В місті Урус-Мартані на часть Магомета Мамакаєва названо вулицю[5];
У грудні 2013 року в селі Ачхой-Мартані відкрився літературно-меморіальний музей Магомета Амаєвича Мамакаєва[3].