Луб'яні волокна — текстильні волокна, які отримують із стебел і листя рослин[1]. Вони бувають тонкі (льон, рамі) і грубі (прядиво, джут, мачула та ін.) З тонких волокон роблять різні тканини, з грубих — мішковину, канати і шнури[1]. З листкових волокон, ще більш грубих і жорстких, також роблять канати[1].
Рослини
Прикладами є:
і ін.
Використання
У луб'яних волокнах у великій кількості присутній лігнін, що відсутній у бавовняному волокні[2]. Луб'яні волокна володіють високою міцністю, низьким електричним опором, природною бактерицидністю та гігієнічністю, а тканини з них є антистатичними, гігієнічними, поглинають до 30 % поту і
95 % ультрафіолетових променів[3].
Композиційні, армовані луб'яними волокнами матеріали використовуються зараз не тільки в машинобудуванні, але і для виробництва віконних рам (для запобігання загоранню вони повинні мати покриття із поліакрилового пластику і швидко висихаючого закріплювача)[4].
Лико
Лико — луб'яні волокна молодих листяних дерев, переважно липи[5]. Воно легко відокремлюється від стовбура і ділиться на стрічки[5]. Заготовлення лика грало значну роль у натуральному господарстві: з нього плели личаки, козуби, виробляли мачулу, рогожу, мотузки та ін.
Див. також
Примітки
Посилання