Автор понад 20 монографій, підручників, посібників, понад 100 наукових статей з методики викладання історії в школі. Дослідження в галузі методики викладання історії поєднував з дослідженням історії визвольної боротьби в Україні в першій половині 19 століття[1]. Серед праць:
Методика використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії СРСР. К., 1961;
Методика викладання історії Української РСР, частини 1-2. К., 1970-71; К., 1985;
Патріотичне виховання учнів у процесі вивчення історії. К., 1976;
Історія України (з прадавніх часів до 1917 року), томи 1-2. Дніпропетровськ, 1994. (у співавторстві з В. М. Зарубою)
Родина
1950 року одружився з Білан Марією Олександрівною (1924—1987), діти Валерій (1950) та Лідія (1955). До 1961 року проживали у комунальній квартирі за адресою вул. Костельна, 13-а, пізніше вул. Дорогожицька 17. Від 1987 року — на пенсії, в цей час проживав по вул. Ольжича, 14-а. Помер у Києві 2 січня 1995 року. Похований на Берковецькому кладовищі, ділянка 116.
Син, Валерій Миколайович Лисенко народився 13 листопада 1950 року в Києві — інтернет-активіст, краєзнавець, київський екскурсовод, викладач. Закінчив школу на Михайлівській площі, в будинку колишнього Реального училища. 1973 року закінчив механіко-математичний факультет Київського університету, де здобув фах математика-програміста. Перші освоєні ЕОМ були Промінь, та Мінськ-22, на якій програмування здійснювалося в машинних двійкових кодах. Розробляв програми статистичного аналізу сердечних ритмів для Інституту медицини праці.
У 1974—1981 роках у Київському політехнічному інституті викладав програмування, працював на великих комп'ютерах сімейств БЕСМ і ЄС, а також на перших вітчизняних «персоналках» МИР. Співпрацював з відомим мандрівником Ігорем Сініциним. З 1980-х років в Інституті механіки АН УРСР став одним з перших у Києві системних адміністраторів, співпрацював з рядом наукових установ. З 1986 року брав участь у дослідженнях проблем, пов'язаних з Чорнобильською катастрофою. Активіст Всесоюзного семінару з системного програмування Софтпанорама, де протягом понад 7 років видавався перший вітчизняний електронний щомісячник.
Захопився спортивним туризмом, відвідував Кавказ, Карпати, Тянь-Шань, Алайський хребет, Хібіни, Заполярний Урал, Кримські гори. З 1990-х років працює екскурсоводом, розробив і оприлюднив десятки екскурсійних маршрутів та навчальних посібників.