У лютому 1943 7./JG26 направили на Східний фронт, у район Ленінграда, на заміну I./JG 54. Ескадрилья розташувалася на аеродромі Красногвардійськ. До цього часу на рахунку гауптмана Митуша вже було 29 перемог. Рано вранці 31 травня, він збив два ЛаГГ-3 і Пе-2, й подолав рубіж у 30 перемог. У трьох вильотах 18 червня він збив одночасно п'ять літаків: чотири ЛаГГ-3 і Як-7, подолавши планку в 40 перемог. Його 7./JG26 записала на свій рахунок 63 збитих радянських літаки.
5 липня1943гауптмана Мітуша призначили командиром III./JG26, і він повернувся до Західної Європи. До цього часу на його рахунку були 15 радянських літаків: 12 ЛаГГ-3, Пе-2, Як-7 і І-153. Увечері 25 липня німецький ас збив B-17F — це була його 45-а перемога.
26 березня1944 його нагородили Лицарським Хрестом, а згодом у квітні присвоїли звання майора.
12 квітня1944 під час посадки на аеродромі Руе-Етен шасі його Bf-109G-6 W.Nr. 162345 потрапили в погано розрівняну вирву від бомби. Літак перекинувся, і, отримавши нові травми, Митуш знову потрапив у госпіталь.
Після повернення зі шпиталю у період з 12 травня по 23 червня Клаус Мітуш збив три P-38, два P-47, два В-17, В-24 і «Тайфун». 4 липня він здобув 70-ту перемогу, збивши ще один «Лайтнінг». 17 липня на його рахунку був «Спітфайр» з 602-ї ескадрильї Королівських ВПС, збитий південно-західніше від міста Кан. Проте в тому ж бою був збитий і його Bf-109G-6/U4 W.Nr.440640. Отримавши поранення, Мітуш вистрибнув із парашутом. Його відправили в госпіталь в Німеччину, але вже через місяць він повернувся до групи.
17 вересня 1944 при проведенні союзниками масштабного наступу за планом операції «Маркет-Гарден» у бою північніше Менхенгладбах він збив Р-51 з американської 361-ї винищувальної групи — це була його 75-та і остання перемога. Через п'ятнадцять хвилин його Bf-109G-6/U4W.Nr.441646 був збитий «Мустангом» лейтенанта Вільяма Байєра з 376-ї ескадрильї 361-ї винищувальної групи. Винищувач впав у районі Альдекерк, у 15 км на північний захід від Крефельда, і Митуш загинув.
Загалом майор Клаус Мітуш здійснив 452 бойових вильоти, при цьому його самого збивали дев'ять разів і чотири рази він був поранений. У числі збитих їм літаків було 12 важких бомбардувальниківВ-17 і В-24.
Caldwell, Donald L. (1998). JG 26 War Diary Volume Two 1943–1945. London: Grub Street. ISBN 1-898697-86-8.
Caldwell, Donald L (1993). JG26 — Top Guns of the Luftwaffe Ballantine ISBN 0-87938-845-5
Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939–1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 978-3-87341-065-7.