Кожне міністерство управляється міністром, якого призначає і звільняє президент. Міністри збираються на засідання Кабінету міністрів, щоб провести обговорення й ухвалити рішення з приводу питань управління державою[2][3].
У рамках міністерств діє така ієрархія органів, керівники яких підзвітні міністру та призначаються ним або з його рекомендації.:
Голова Кабінету міністрів (ісп.Jefe de Gabinete de Ministros) призначається президентом. Ця посада створена 1994 року під час конституційної реформи і є вищою за звичайних міністрів. Права і обов'язки Голови Кабінету міністрів визначаються у статтях 100 і 101 Конституції Аргентини. Він виконує управління державними справами, призначає підконтрольних йому посадовців, координує засідання Кабінету міністрів, підписує накази Президента, представляє на обговорення Конгресу проєкт бюджету тощо.
Склад уряду
Безпосередньо від Голови Кабінету міністрів залежать такі установи[4]:
Внутрішнє аудиторство
Національна комісія з земельних питань
Національна комісія з координації державної політики з питань нелегального наркотрафіку, міжнародної організованої злочинності та корупції
Секретаріат національної інтеграції
Субсекретаріат планування і управління національною інтеграцією
Субсекретаріат оперативних стягнень
Секретаріат охорони навколишнього середовища
Субсекретаріат контролю навколишнього середовища і запобігання забрудненням
Субсекретаріат координації природоохоронної політики
Субсекретаріат планування і природоохоронної політики
Кабінет міністрів Аргентини не має окремої будівлі. Більшість міністерств мають власні будівлі, які знаходяться в різних районах Буенос-Айреса. Адміністрація прем'єр-міністра Аргентини з моменту свого створення 1996 року знаходиться у будинку SOMISA у районі Монсеррат[en] у центрі столиці. Кабінет прем'єр-міністра знаходиться у президентському палаці Каса-Росада.
Історія
У різні часи Кабінет міністрів Аргентини складався з різних міністерств:
↑ аб(англ.)Argentina // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 17 жовтня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 3 травня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 3 травня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 3 липня 2014. Процитовано 3 травня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Organismos de estado. argentina.gov.ar (іспанською) . 2018. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 7 січня 2018.
Література
Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.
Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — 4-те вид. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.