Жовтець повзучий має висхідне розгалужене стебло 15—75 см заввишки з довгими лежачими пагонами, що вкорінюються у вузлах. Листки трійчасті, черешкові. Квітки з п'ятичленною оцвітиною, з багатьма тичинками і маточками.
Цей вид жовтецю часто трапляється у вільшняках, вологих мішаних і листяних лісах, на лісових болотах. Зростає у країнах Прибалтики, Росії, Білорусі та Україні (на вологих місцях по всій території, крім Полинового степу).
У народній медицині рослину використовують лише зовнішньо, оскільки вона досить токсична. При тривалому контакті зі шкірою можливі опіки з утворенням пухирів.
Збирають надземну частину під час цвітіння, яка містить алкалоїди (0,1 %), дубильні речовини, сапоніни, вітамін C та інші органічні сполуки. Свіжу розім'яту траву застосовують як ранозагоювальний, наривний та бактерицидний засіб.