«Екстаз» (чеськ. Extase, нім. Extase) — чехословацький чорно-білий художній фільм, знятий режисером Густавом Махато в 1933 році.
Світову популярність фільм «Екстаз» здобув як перша кінострічка в історії художнього повнометражного кіно, що містить еротичну сцену з оголеним жіночим тілом: у ній героїня протягом 10 хвилин купається в лісовому озері. Фільм засудив, зокрема, папа римський Пій XII. Картина була заборонена до показу в кількох країнах і випущена в прокат лише через кілька років з цензурою. Зокрема, в Німеччині Гітлер дозволив випустити її на екрани в скороченій цензурою версії під назвою «Симфонія любові» тільки в січні 1935 року. У більшості стрічок, що демонструвалися в США і Європі, сцени з оголеною акторкою були вирізані.
Фільм увійшов у десятку найвідоміших фільмів Чехословаччини довоєнного періоду.
Сюжет
Єва Герман одружується з багатим старим, холодним у стосунках з молодою дружиною. Подружнє життя не складається, старий-чоловік і молода дружина не можуть знайти спільної мови. Єва нещасна і вирішує залишити чоловіка й повернутися в дім батька. Одного разу під час прогулянки на лісове озеро вона зустрічає молодого інженера. У Єви спалахує нове почуття, і незабаром вони стають коханцями. Їхні стосунки закінчуються після самогубства її чоловіка.
У ролях
- Геді Ламар — Єва Герман
- Аріберт Мог — Адам
- Звонімир Рогоз — Еміль Герман, чоловік Єви
- Леопольд Крамер — батько Єви
- Карел Мах-Куча — адвокат
- Іржіна Стеймарова — стенографістка
Цікаві факти
У 1933 році Геді Ламар, яка виконала головну роль у фільмі «Екстаз», одружилася з фабрикантом зброї, австрійським мільйонером Фріцом Мандлем. Мандль безуспішно намагався викупити всі копії фільму «Екстаз» з віденського прокату, однак оригінал фільму йому не дістався[2]. Зйомки у фільмі «Екстаз» відкрили Геді Ламар дорогу в Голлівуд.
Нагороди
- Фільм був учасником 2-го Венеціанського кінофестивалю (1934) і відзначений Кубком міста Венеція за кращу режисуру.
Примітки
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ Ирина Марголина (9 ноября 2014). Синий чулок. Сеанс. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 10 листопада 2014.
Посилання