Екорегіон евксинсько-колхідських широколистяних лісів простягається вздовж південного та південно-східного узбережжя Чорного моря, відомого серед давніх греків як Понт Евксинський, від гір Странджа у Фракії, на кордоні Болгарії і Туреччини, на схід до Абхазії на північному заході Грузії, відомої серед давніх греків під назвою Колхіда.
Екорегіон ділиться на два субрегіона, які відрізняються за кількістю опадів. Східний або Колхідський субрегіон вирізняється дуже високою вологістю, середньорічна кількість опадів в його межах коливається від 1500 до 2500 мм, а максимальна кількість опадів може перевищувати 4000 мм. Західний або Евксинський субрегіон є менш вологим, середньорічна кількість опадів в його межах коливається від 1000 до 1500 мм. Фітогеографи визначають річку Мелет-Чайи[de], яка впадає в Чорне море поблизу міста Орду, як кордон між Колхійським та Евксинським субрегіонами. В цій місцевості високі Східно-Понтійські гори[de] переходять у більш низькі Західно-Понтійські гори[de]. Високі Понтійські та Кавказькі гори, розташовані на південь і схід від Колхідського субрегіону, формують дощову тінь, ще більше підвищуючи його вологість.
З геоморфологічної точки зору екорегіон представлений акумулюючою площиною з густою гідрографічною сіткою. Великі річки, що перетинають його, живляться підземними, дощовими, талими сніговими і льодовиковими водами, а малі річки живляться водами боліт. В регіоні є кілька озер, найбільш значним з яких є озеро Палеостомі, яке має площу 1820 гектарів і глибину 3,2 метри. Озера переважно розташовані в прибережних районах, більшість з них мають лагунне походження. Основними річками екорегіону є Сакар'я, Кизилирмак, Ешілирмак, Фиртина[en], Чорох та Ріоні (з заходу на схід). Усі ці річки несуть алювіальні відклади з гір до узбережжя, де ростуть евксинсько-колхідські широколистяні ліси.
Незаймані ліси екорегіону вирізняються своїм високим біорізноманіттям. Вони є важливим середовищем існування для деяких великих ссавців, у тому числі для однієї з найбільших в Європі популяцій бурих ведмедів (Ursus arctos). Іншими видами ссавців, що зустрічаються в цих лісах, є звичайні шакали (Canis aureus), євразійські рисі (Lynx lynx), каспійські благородні олені[en] або марали (Cervus elaphus maral) та європейські сарни (Capreolus capreolus).
Східна частина екорегіону є важливою транзитною територією та місцем пошуку їжі для великої кількості мігруючих видів водоплавних, співочих і хижих птахів. Через неї проходить міграційний шлях, відомий як Східночорноморський міграційний коридор. Він переважно використовується птахами, що гніздяться у Фенноскандії та Росії. Серед рідкісних видів птахів, що пролітають цим коридором під час міграції, слід згадати східного могильника (Aquila heliaca), чорного лелеку (Ciconia nigra) та сірого журавля (Grus grus).
В колхідських лісах мешкає чимало реліктових видів плазунів, які знайшли в них прихисток під час четвертинних зледенінь. Серед них слід згадати такі ендемічні види, як кавказьку саламандру (Mertensiella caucasica) та кілька видів скельних ящірок з роду Darevskia. Серед інших ендемічних видів амфібій і плазунів екорегіону слід згадати анатолійського тритона[en] (Triturus anatolicus), тритона Коссвіга[en] та гадюку Vipera barani