Віфінія
Віфінія або Вітинія[1] (дав.-гр. Βιθυνία, тур. Bitinya) — історичний край, держава (бл. 297 до н. е. — бл. 74 до н. е.) на північному заході Анатолії (Малої Азії), провінція Римської імперії (з бл. 74 до н. е.). Назва походить від імені народу віфіни, що разом з іншими фракійцями переселилися до Малої Азії з Балкан ймовірно в якийсь момент після краху епохи бронзи або під час ранньої залізної доби. ІсторіяСпочатку віфінські володарі визнавали владу Лідії, згодом — Персії. Після вторгнення до Малої Азії військ Александра Македонського, цар Бас відмовився визнавати його владу. У 297 до н. е. син Баса Зіпойт I, відбивши черговий напад македонців, оголосив Віфінію незалежною державою. Її столицею стала Нікея. Нікомед I для захисту від зовнішніх ворогів запросив до Малої Азії войовничі кельтські племена галатів, поступившись на їхню користь частиною території Віфінії, що з того часу отримала назву Галатія. Столиця держави була перенесена до збудованого на руїнах Астаку нового міста, яке на честь царя отримало назву Нікомедії. З появою в регіоні римлян, віфінські володарі намагалися підтримувати з ними союзницькі відносини. У 75 до н. е. цар Нікомед IV Філопатор, який не мав дітей, заповів свою державу Риму. Після його смерті у наступному році Віфінія була перетворена на римську провінцію. Згадується у Повісті врем'яних літ: «Іде Русь на Цареград, скідій десять тисяч». І як прийшли вони, і пристали [до берега], І стали воювати країни Віфінські, І полонили їх по Понту аж до Іраклія І до землі Фофлагонської. Володарі Віфінії
Примітки
Посилання
|