Гори Лома[en] та Тінгі-Хіллс[en] в Сьєрра-Леоне, а також гори Німба[en] на кордоні Ліберії, Гвінеї та Кот-д'Івуару мають стрімкі схили, тоді як плато Фута-Джаллон в Гвінеї висотою 1100 м має більш пологі схили. Гора Бінтумані в горах Лома висотою 1947 м є найвищою вершиною Західної Африки на захід від гори Камерун. Розташовані південніше гори Тінгі та Санкан-Біріва[en], висота яких становить 1860 м, є другими за висотою після Бінтумані. Висота гір Німба становить 1752 м. Іншими горами екорегіону є масив Сіманду[en] в Гвінеї, висота якого становить 1650 м, масив Зіама[en] у Гвінеї висотою 1387 м, гора Дутова у Ліберії, масив Ман, гори Тура[en] та гора Мон-Пеко[en] у Кот-д'Івуарі. За винятком плато Фута-Джаллон з пласкою вершиною, вершини інших гір є заокругленими внаслідок мільйонів років ерозії та вивітрювання.
Основою гірських масивів екорегіону є докембрійськіграніти, долерити, гнейси, сланці та кварцити. Найбільш поширеним типом ґрунтів є літосолі[en], які, як правило, є малородючими. Гори регіону є багатими на корисні копалини, зокрема в горах Німба та на плато Фута-Джаллон є поклади залізної руди. В горах регіону бере свій початок багато великих західноафриканських річок. Річка Нігер бере свій початок в горах Лома, а річки Сенегал і Гамбія — на плато Фута-Джаллон. Притоки річки Сева[en], що протікає територією Сьєрра-Леоне, беруть свій початок в горах Лома та Тінгі.
Клімат
В межах екорегіону переважає мусонний клімат (Am за класифікацією кліматів Кеппена) або саванний клімат (Aw за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів коливається від 1600 до 2400 мм. Існують значні відмінності у кількості опадів, що випадають на різних схилах гір. Мусони, що дмуть з Атлантики, проносять дощі, що випадають на південних схилах гір, тоді як північні схили отримують менше опадів внаслідок ефекту дощової тіні. Крім того, ці підвітряні схили також піддаються дії сухих вітрів харматан, що дмуть із Сахари та приносять пилові бурі. Максимальні температури в регіоні становлять 24-33 °C, а мінімальна температура — 10 °C.
Флора
Широкий висотний діапазон екорегіону призвів до формування різних рослинних угруповань. На нижніх висотах поширені вологі рівнинні тропічні ліси або лісосавани, подібні до тих, що зустрічаються в навколишніх екорегіонах. Зі збільшенням висоти та, відповідно, зі збільшенням кількості опадів, вони переходять у вологі гірські ліси. На середніх висотах (понад 1000 м над рівнем моря) ліси часто оповиті хмарами, що призводить до активного росту різноманітних епіфітів. На найвищих гірських вершинах гірські тропічні ліси переходять у гірські луки, де також зустрічаються бамбукові зарості, болота та галерейні ліси. На північних схилах гір ліси є менш вологими, ніж на південних, через різницю у розподіленні опадів.
На плато Фута-Джаллон, оточеному гвінейською лісосаваною, колись росли тропічні ліси, де домінували гвінейські сливи[en] (Parinari excelsa). Протягом останніх тисячоліть внаслідок активного антропогенного тиску, зокрема через періодичні пожежі, що запалювалися людьми, цей ліс був перетворений на луки, де домінують різні види анадельфії[en] (Anadelphia spp.), лудетії[en] (Loudetia spp.) та триколоса[en] (Tristachya spp.). На схилах і вершинах гір Німба також поширені луки. В них домінують різні види бородачника[en] (Andropogon spp.) та лудетії (Loudetia spp.), а на більш вологих схилах — какумський гіполітрум[sv] (Hypolytrum cacuminum). Луки гір Німба, на відміну від луків Фута-Джаллонського плато, є давніми і утворилися природним шляхом. На більш низьких висотах в горах Німба поширені вологі тропічні ліси, які переходять у західногвінейські рівнинні ліси. На висоті понад 800 м над рівнем моря, в лісах гір Німба домінують гвінейські сливи (Parinari excelsa), мітлисті гертнери[sv] (Gaertnera paniculata), гарцинії Смітмана[vi] (Garcinia smeathmanii) та сізігіуми Штаудта[en] (Syzygium staudtii). Також в цих лісах зустрічається велика кількість епіфітів. На скелястих відслоненнях ростуть щільні килими волосистого афротрілепіса[sv] (Afrotrilepis pilosa), а також такі трав'янисті рослини, як Disa welwitschii[sv], Osbeckia porteresii, Polystachya microbambusa[sv] та Swertia mannii[sv].
Флористичне різноманіття екорегіону є наслідком географічної ізоляції, різноманітності форм рельєфу та ґрунтів, кліматичних факторів та людського впливу. В горах Німба зареєстровано понад 2000 видів судинних рослин, а в горах Лома — 1576 видів, з яких 9 є ендемічними. Загалом в регіоні зареєстровано 35 видів ендемічних рослин, з яких 11 видів є палеоендеміками (видами, які раніше були широко поширені, однак наразі зустрічаються лише в цьому екорегіоні), Серед ендеміків регіону слід відзначити Pitcairnia feliciana[en], єдиний представник родини бромелієвих, що росте поза межами Америки.
Близько 10 видів амфібій є ендеміками регіону, зокрема, гвінейські жаби-верескуни[en] (Arthroleptis crusculum) та гвінейські трав'яні жаби[en] (Ptychadena submascareniensis). Рідкісна живородна ропуха (Nimbaphrynoides occidentalis) зустрічається лише в саванах у горах Німба. Через посушливі кліматичні умови ця жаба розвинула репродуктивну адаптацію, яка не включає личинкову стадію. Натомість самиця народжує повністю розвинених молодих жаб після періоду вагітності, що триває більше восьми місяців. Також в регіоні мешкає 5 видів ендемічних плазунів, зокрема західні гекони (Ancylodactylus occidentalis).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 8715 км², або 27 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають: