Вулканічні Гавайські острови утворилися, коли Тихоокеанська плита повільно рухалася на північний захід над Гавайськоюгарячою точкою. Вік островів збільшується з північного заходу на південний схід. Острів Ніїхау утворився приблизно 6 мільйонів років тому, а найбільший та найвищий острів Гаваї — півмільйона років тому. Вулканічна активність на островах триває. На острові Мауї є активний вулканХалеакала, а на острові Гаваї — чотири активних вулкани: Мауна-Кеа, Хуалалаї, Мауна-Лоа та Кілауеа, останнє виверження якого відбулося у 2024 році. Мауна-Кеа є найвищою вершиною архіпелагу, її висота становить 4207 м над рівнем моря. Основу островів регіону складають вулканічні базальти.
Клімат
В межах екорегіону переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена) або напівпустельний клімат (BSh за класифікацією Кеппена), а у деяких найбільш посушливих ділянках на західному узбережжі острова Гаваї — пустельний клімат (BWh за класифікацією Кеппена). В регіоні переважають північно-східні пасати. Західні узбережжя великих островів та невеликі острови, що входять до цього екорегіону лежать у дощовій тіні. Опадів тут випадає мало, від 500 до 1500 мм на рік. Середня температура на узбережжях регіону коливається від 31 °C влітку до 26 °C взимку.
У прибережних районах флора бідна і представлена переважно широко поширеними в Океанії видами, тоді як в глибині островів, серед базальтових відслонень, поширені більш високі та різноманітні чагарники. Загалом в екорегіоні зустрічається понад 200 видів кущів, трав і папоротей, з яких понад 90 % є ендеміками Гаваїв. Серед ендеміків регіону слід відзначити гавайську шенкію[en] (Schenkia sebaeoides) та вахіне-нохо-кула[en] (Isodendrion pyrifolium).
Фауна екорегіону є набагато біднішою, ніж фауна лісів, що ростуть у внутрішніх районах островів, на вологих схилах. Раніше у прибережних чагарниках Гаваїв гніздилися рідкісні гавайські альбатроси (Phoebastria immutabilis) та гавайські казарки (Branta sandvicensis), однак інтродукція на архіпелаг хижих ссавців призвела до їх зникнення на більшій частині регіону. Наразі у прибережних заростях екорегіону зустрічається багато інтродукованих видів, зокрема сірі турачі (Ortygornis pondicerianus) та чубаті пароарії[en] (Paroaria capitata). На прибережних водно-болотних угіддях зустрічаються ендемічні колоа (Anas wyvilliana), гавайські лиски (Fulica alai), гавайські курочки[en] (Gallinula galeata sandvicensis) та гавайські кулики-довгоноги[en] (Himantopus mexicanus knudseni). Єдиними місцевими ссавцями, поширеними на Гаваях, є гавайські волохатохвости[en] (Lasiurus semotus). На узбережжях регіону іноді утворюють лежбища ендемічні гавайські тюлені-монахи (Neomonachus schauinslandi), однак на більшості основних островів вони були винищені.
Збереження
Понад 90 % природної рослинності екорегіону було втрачено внаслідок спричинених людьми пожеж, поширення чужорідних видів рослин та тварин, особливо пацюків, які поїдали насіння, та кіз і оленів, які поїдали та витоптували місцеву рослинність. Залишки природної рослинності екорегіону збереглися на мисі Каена[en] на острові Оаху, де завдяки ефективному контролю над чужорідними хижаками та рослинами вдалося відновити місцеві чагарники та дати можливість гавайським альбатросам (Phoebastria immutabilis) та клинохвостим буревісникам (Ardenna pacifica) знову почати тут гніздитися. Деякі невеликі, деградовані залишки чагарників збереглися на острові Кахоолаве та в заповіднику Моомомі[en] на острові Молокаї.
Примітки
↑Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.