Народився 31 липня 1973 року в селі Вербівка Кам'янського району Черкаської області у родині працівників ферми. Пізніше родина переїхала у село Червоний Кут, де Винник закінчив середню школу[3]. Грав на гітарі в самодіяльному ВІА[4]. Виступав на сцені Черкаського товариства сліпих, членом якого була його мати, Винник Ганна Яківна[5].
Продовжив освіту в канівському училищі культури на спеціальності «Керівник самодіяльного народного хору»[6]. У рамках програми культурного обміну проходив стажування у Німеччині, зокрема, у Фірзені[7]. На вулицях Фірзена він уперше побачив афішу мюзиклу «Привид опери», після чого зацікавився цим жанром[8][9].
Після училища працював у Черкаській обласній філармонії артистом та солістом Черкаського заслуженого українського народного хору ім. Шевченка[4][10]. Паралельно готувався до роботи за кордоном — брав приватні уроки німецької[7]. У 1996—1997 роках працював за програмою Au pair у німецькому Біненбюттелі. Працював гувернером для синів тамтешнього хірурга[5][8][11]. Після закінчення робочого контракту за програмою Au pair ненадовго повернувся в Україну.
Одночасно з роботою, протягом двох років, брав приватні уроки вдосконалення техніки співу в американського піаніста, викладача вокалу Джона Лімана[en] у Гамбурзі[5]. До цих занять Олег співав баритоном, після них — вокальний спектр значно розширився, співак опанував новий для себе голосовий діапазон лірико-драматичного тенора[джерело?].
Музична кар'єра
Соліст мюзиклів
Під час перебування у Німеччині отримав пропозицію Люнебурзького театру з Нижньої Саксонії, де продовжив кар'єру, виконуючи партії в опері «То́ска»Пуччіні й опереті «Паґаніні» Леґара у театрі Люнебурга. Два роки навчався в Гамбурзі під керівництвом викладача вокалу Джона Лемана. Перші проби в жанрі мюзиклу — ролі Люченціо («Kiss me Kate» (1999—2001), Фебуса і Клопена («Der Glöckner von Notre Dame» (2001—2002). Наступні два роки виконував дві ролі у мюзиклі «Titanic»: капітана Роберта Хітченса і Брико, пасажира другого класу, а також працював в ансамблі.
Далі грав роль Жана Вальжана у мюзиклі «Знедолені» («Les miserables») за однойменним романомВіктора Гюго[12]. Роль Жана Вальжана у «Знедолених» Олег Винник виконував 285 разів. Його незмінним партнером на сцені був Уве Крегер — зірка мюзиклів у Німеччині, який виконував роль інспектора Жавера. Наступною роллю стала роль Чорного принца — Смерті у мюзиклі «Елізабет» («Elisabeth»), яку Олег почав виконувати у 2005 році[13].
Для полегшення вимови європейцями свого імені взяв сценічне ім'я OLEGG[14].
З початку 2005 року виконував головну роль у мюзиклі Elisabeth — Der Tod[de] (Чорний принц, Смерть) в одному з театрів Штутгарта.
З 2007 року з мюзиклом «Les Misérables» гастролював Швейцарією.
Сольна кар'єра
Свою першу пісню «Аромат моей мечты» за словами артиста він написав у 2003 році[15]. Перші сольні виступи були ще у Німеччині. 2004 року Виступав на гала-концертах «Künstler gegen AIDS» («Митці проти СНІДу»)[13][16] та Лікарі для країн Третього світу[de] у Берліні [джерело?]. У 2005 році Винник виступав на Гала-концерті проти катастрофи в Азії «Höre auf dein Herz» («Прислухайся до свого серця») у Берліні.
У 2006 році після чергового виступу Винник зустрівся з Олександром Горбенком, бізнесменом без досвіду роботи з артистами, який став продюсером Винника в Україні[11][17].
У 2011 році співак повернувся до України й презентував дебютний альбом «Ангел»[18]. Його почали запрошувати на збірні концерти, в тому числі на Майдані Незалежності, на День міста Києва. У 2012 році він видав другий альбом «Счастье».
У 2013 році Олег Винник видав перший україномовний альбом «Роксолана»[19].
У 2019 році, за даними TopHit, Олег Винник зібрав 93 076 017 переглядів в YouTube.
У березні 2022 року випустив кавер-версію на музику гімну України на знак підтримки у протистоянні України російському воєнному вторгненню[20].
Концертна діяльність
Перші сольні концерти Винника з програмою «О тебе» відбулися 2013 року в Миколаєві та Ялті.
7 жовтня 2013 року Олег Винник вирушив у всеукраїнський концертний тур, що завершився в травні 2014 року Великим сольним концертним шоу «Щастя» у Національному палаці мистецтв «Україна». Рівно сто концертів і сто аншлагів менш ніж за рік[21].
8 лютого 2014 року Олег Винник представляв Україну з концертною програмою на зимових Олімпійських іграх в Сочі.
20 вересня 2014 року стартував Всеукраїнський благодійний тур Олега Винника містами України в рамках спільного проєкту з Благодійним фондом «Шлях до майбутнього»[22].
21 листопада відбувся Великий сольний концерт Олега Винника в Національному палаці «Україна». Прем'єра пісень «Русалка», «Кто я».
31 березня та 1 квітня 2016 року відбулися два сольні концерти в Національному палаці «Україна» та презентація програми «Я не устану»[23][24].
З 2017 року почав збирати стадіони, вперше — у Сумах[25].
5, 7 і 8 березня 2017 року Винник дав три сольних концерти в Національному палаці «Україна»[26]. Для реалізації шоу було змонтовано багаторівневу сцену з трьома подіумами. Артист презентував нову концертну програму «Моя душа» і вирушив у гастрольний тур містами України та Білорусі[27].
20 травня 2018 року Олег Винник вирушив у Великий стадіонний тур, який охопив головні сцени України та Білорусі, а також більше 10-ти стадіонів, програма «Ты в курсе»[28]. 2 червня 2018 року відбувся один з найбільш масштабних концертів Винника — на Арені «Львів» артист зібрав понад 20 тис. глядачів[29]. Завершилось турне 7 листопада концертом у Київському Палаці спорту.[30]
3 липня став хедлайнером фестивалю Atlas Weekend. За даними організаторів Винник зібрав 150 тисяч глядачів, що є рекордом для артиста[31][32].
У березні-квітні 2019 року Олег Винник здійснив мінітур із програмою «Для мене ти — золота»[33].
У травні 2019 року відбувся перший Європейський тур Олега Винника[34].
14 травня 2019 року дав безкоштовний концерт у пам'ять про батьків у рідному селі Червоний Кут Черкаської області, зібравши понад 30 тис. глядачів[35].
Особисте життя
Винник неохоче розповідає про особисте життя українським ЗМІ після набуття популярності. 2018 року журналісти ТСН дізналися від односельців, що дружина Винника — Таїсія Сватко (сценічне ім'я — Таюне) — на рік молодша за нього. У них є син-підліток, який навчається в Німеччині[36]. Схожу інформацію повідомляв сам Винник німецькому виданню[13].
У вересні 2019 року знявся для пропагандистського кліпу з російськими артистами та діячами, що підтримали початок тимчасової анексії Криму: Валерія, Володимир Познер, Ігор Крутий, Тамара Гвердцителі[38]. Це викликало суттєвий резонанс серед українського суспільства, викликавши обурення у патріотично налаштованої частини населення[39]. Після цього артиста було додано до бази даних сайту «Миротворець»[40].
Робота в кіно
Паралельно з роботою в мюзиклі, молодий актор знімається в телесеріалі «Unser Charly[de]», який транслювався в 80 країнах світу протягом 10 років, в ролі Миколи Бугайова, Німеччина.
Вересень 2005 року — на запрошення провідного німецького телеканалу ZDF знімався в німецькому фільмі «Eine Liebe in Königsberg[de]» («Кохання у Кенігсберзі»), за участю зірок кіно і телебачення — Вольфганга Штумпфа[de] і Крістіана фон Берше (Німеччина), а також Чулпан Хаматової (Росія). Режисер — Пітер Кахейн[de][41]. Прем'єра фільму відбулась 30 квітня 2006 року на каналі ZDF, Німеччина.
24 травня на екрани кінотеатрів вийшла сімейна анімація «Зачарований принц», в якій співак виступив актором українського дубляжу, озвучивши головного героя — принца Філіпа[42]. Режисер мультфільму — Росс Венокур[43]. Саундтреком до мультфільму була обрана пісня з третього студійного альбому артиста «Роксолана» — «Дай мені помріяти». На цю композицію напередодні прем'єри анімаційного фільму співак знімає кліп[44][45].
4 жовтня вийшов фільм «Скажене весілля», в якому Олег Винник зіграв епізодичну роль, самого себе (камео). Режисер — Влад Дикий[46][47].
Фільмографія
2003 — Документальний фільм — Les misérables — Ein Musical für Berlin — Жан Вальжан
2007 — «Bad Hersfeld Sommerfestspiele» — Сертифікат від бургомістра м. Бад-Герсфельд та приз глядацьких симпатій «Zuschauerpreis 2007» — спеціальна каблучка — за роль Жана Вальжана в мюзиклі «Les Miserables», Німеччина[49]
2014 — переможець премії Пісня року 2014 від телеканалу «Інтер» за пісню «Счастье»[50]