У 1933–1936 роках — інструктор Закарпатського крайового комітету КПЧ, у 1936–1938 роках — перший секретар Михайловецького обкому КПЧ. З 1938 року служив в Чехословацькій армії, звідки дезертував. У 1938–1940 роках був на підпільній партійній роботі в Хустському окрузі.
У 1940 році нелегально перейшов до Радянського Союзу, був заарештований і до грудні 1942 року працював на лісорозробках у Свердловській області РРФСР. У грудні 1942 року вступив добровольцем у чехословацьку військову частину — Чехословацький корпус, в складі якої по жовтень 1944 року брав участь у німецько-радянській війні, мав звання ротмістра.
19 листопада1944 року на крайовій конференції Комуністичної організації Закарпаття обраний до складу ЦК КПЗУ, 26 листопада 1944 року на 1-му з'їзді Народних комітетів — до складу Народної ради Закарпатської України.
Після возз'єднання Закарпаття з УРСР — на радянській і партійній роботі. У 1945 році — уповноважений Народної Ради Закарпатської України у справах внутрішньої державної безпеки, начальник Комітету державної безпеки Закарпатської України.
З січня 1946 по березень 1948 року — 3-й секретар, а з березня 1948 по серпень 1951 року — 2-й секретар Закарпатського обласного комітету КП(б) України.
У серпні 1951 — вересні 1952 року — голова виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих.
З 7 вересня1952 року[3] по 28 травня 1959 року — 1-й секретар Закарпатського обласного комітету Комуністичної партії України.
З травня 1959 року — на пенсії. У 1963 році опублікував книгу спогадів «Дорога до мети». Помер в Ужгороді29 вересня1966 року.