Метаборатні естери демонструють проявляють властивості кислоти Льюїса і можуть ініціювати реакції полімеризації епоксиду.[1] Кислотність ортоборатних ефірів, визначена за методом Гутмана-Беккета[en], є відносно низькою.
Цікавою особливістю органічних боратів є те, що їх полум'я має низьку температуру (близько 30 °C), тому в нього можна вносити руку без сильного ризику обпектися. Зрозуміло, робити це потрібно обережно (адже найчастіше підпалюють спиртовий розчин, а спирт згоряє з виділенням значної кількості теплоти) — і лише в зелену частину, тобто туди, де горить сам борат, можна підносити руку.
Як і ефіри інших мінеральних кислот, гідролізуються водними розчинами лугів.
Отримання
Боратні естери отримують при реакції борної кислоти зі спиртами, в присутності дегідратуючого агенту (наприклад концентрованої сірчаної кислоти).[2]
Несиметричні боратні ефіри отримують алкілуванням триметилборату:
Боратні ефіри леткі, тому їх можна очистити перегонкою.
Боратні естери утворюються спонтанно при реакції з діолами, такими як цукри, а реакція з манітолом є основою титриметричного аналітичного методу для борної кислоти.
Використання
Леткість боратних естерів використовується для аналізу слідових кількостей борату та для аналізу бору в сталі. Як і всі сполуки бору, алкілборати горять характерним зеленим полум'ям. В якісному аналізі цю властивість використовують для визначення присутності бору.
Борні естери гідролізуються до боронових кислот, які використовуються в реакціях Судзукі.
Примітки
↑M.A. Beckett, G.C. Strickland, J.R. Holland, and K.S. Varma, «A convenient NMR method for the measurement of Lewis acidity at boron centres: correlation of reaction rates of Lewis acid initiated epoxide polymerizations with Lewis acidity», Polymer, 1996, 37, 4629–4631. doi: 10.1016/0032-3861(96)00323-0
↑Кійко С. М., Ніколайчук О. Г., Уржунцева В. В. (2012). Лабораторний практикум з неорганічного синтезу: навчальний посібник. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна. с. 56—57.
↑Li, W.; Nelson, D. P.; Jensen, M. S.; Hoerrner, R. S.; Cai, D.; Larsen, R. D.; Reider, P. J. (2002). An Improved Protocol for the Preparation of 3-Pyridyl- and Some Arylboronic Acids. J. Org. Chem. Т. 67. с. 5394. doi:10.1021/jo025792p.