Бартоломе Бермехо, ім'я при народженні Бартоломе де Карденас (ісп.Bartolomé Bermejo, Bartolomé de Cárdenas; бл. 1440, Кордова — 1500, Барселона) — художникіспано-фламандської школи, найвидатніший представник іспанської готики.
Про нього залишилось обмаль документальних згадок. Перша з них є дорученням 1468 покровителя Антоніо Хуана написати вівтарний образ «Тріумф Архангела Михаїла над Дияволм» для костелу Сан Мігель у місті ТоусВаленсія (центральна панель[3] зберігається у Національній галереїЛондона.
Досконально невідомо де і у кого він навчався техніки олійного фламандського живопису, адже у його творах проглядається знайомство з творчістю Яна ван Ейка, Рогіра ван дер Вейдена. Його стиль вирізнявся реалізмом зображення, пластичним зображенням постатей, увагою до дрібних деталей ландшафту. Бартоломе Бермехо не зупинявся довше 10 років у одному місці, проживаючи у містах Арагону — Валенсії, Дарока (1474—1476), Сарагосі (1477–84), Барселоні (з 1486).
У Дароке він написав образ для вівтаря св. Домініка де Сілос (1474—1477), який завершив його послідовник Мартин Бернат[4] (Центральна панель нині Музей Прадо, Мадрид), вівтар св. Енграсії (1476) (панель «Розп'яття» нині колегіатський костел). На замовлення італійськогокупця з Аккуї-Терме намалював вівтар «Мадонна з Монтсеррат» (1485), де центральний образ виконав Родріго де Оссон за ескізами Бермехо (нині катедра Аккуї-Терме, Італія).
Співпрацював у Сарагосі з Мігелем Хіменесом[5]. У Барселоні сперечався з Хайме Уге[6] за право розписати двері костелу та на замовлення каноніка Луіса Деспла намалював «П'єта» (1490) (нині собор Барселони), з підпису на ньому «Bartolomeus Vermeio Cordubensis» відомо, що Бартоломе де Карденас народився у Кордові.
Джерела
Zueras Torrens F. Bartolomé Bermejo: el pintor nómada. Córdoba: Exma. Diputación Provincial de Córdoba, 1983 (ісп.)
Ruiz i Quesada F. La pintura gótica hispanoflamenca: Bartolomé Bermejo y su época. Barcelona: Museu Nacional d'Art de Catalunya, 2003 (ісп.)
Villaverde A.L. Bartolomé Bermejo y el reino de Valencia. Valencia: Institució Alfons el Magnànim, 2006 (ісп.)