Ба́рна ло́жка — спеціальна ложка, якою користуються бармени при приготуванні змішаних напоїв (міксів) та коктейлів. Ложка має подовжену, скручену посередині або повністю, ручку. Оскільки головне призначення барної ложки — діставати до дна барного посуду, є досить різноманітною по висоті. Довжина ручки не має стандарту і варіює від 15[1] до 50[2] см. Кінець ручки, як правило, забезпечується якимось додатковим пристосуванням — товкачиком, вилочкою або диском. У спеціальній літературі барна ложка вказується як незамінна приналежність сучасного барного інвентарю.[3]
Форма барної ложки, її вага, довжина, товщина, матеріал, з якого вона виготовляється, мають значення і є результатом досвіду не одного покоління барменів і промислових дизайнерів. Удавана простота цього інструменту при його граничній корисності дозволяють вважати її одним із символів барної культури.
Для контрольованого (обережного або посиленого, спрямованого чи ні) перемішування інгредієнтів змішаних напоїв методами стирання або білд. При цьому можна уперти ложку в центр дна келиха, обертаючи її вільною рукою, імітуючи гребний гвинт, або перемішувати, притиснувши ложку до стінок стакана таким чином, щоб її тильна частина залишалася зовні, мінімізуючи руйнування кубиків льоду.
Для приготування шаруватих коктейлів. При цьому ложку впирають або в стінку склянки, або в її дно і ллють інгредієнти прямо на ручку барної ложки, спіральна форма якої служить відмінним направлювачем для тонкої цівки, яка додається шаром напою. У разі, якщо барна посудина мала, розподільною площиною є не ложка, а диск на кінці ручки.
Для подрібнення нерідких інгредієнтів: цукру, цедри, зелені, ягід. Використовується як ложка, так і невеликий товкач на кінці ручки.
Для виміру — як сипучих, так і рідких інгредієнтів. Обсяг барної ложки вважається стандартним, вказується в рецептах як б. л. (барна ложка) або bsp. (bar spoon) і дорівнює ⅛ рідкої унції (3,7 мл або приблизно — 4 мл). Хоча, через різницю англійської та американської рідких унцій, зустрічається й округлене значення американської чайної ложки 4,93 мл. — 5 мл.
Для вибірки та подачі фруктових гарнірів. Використовується також двозуба вилочка на кінці ручки.
У першому друкованому виданні, присвяченому мистецтву приготування змішаних напоїв, «Довідник бармена: як змішувати напої, або супутник бонвівана» Джеррі Томаса, яка була опублікована в 1862-му році, барні ложки ще не згадуються[6]; але вже в 1891-м, — у книзі Вільяма Шмідта «Повна чаша: коли та що пити etc.»,[7] — барна ложка згадується 17 разів, і всі 17 раз — у складі рецептів. Тому можна припустити, що барні ложки з'явилися в період з 1862-го по 1891-й рік. Велика ймовірність, що в одному з американських музеїв зберігся зразок барних ложок 19-го століття.
З іншого боку, для розуміння історії барної ложки важливо пам'ятати, що міра барної ложки нерозривно пов'язана з історією драхми аптекарської ваги, яка сходить, своєю чергою, до давньоримської системи ваг, найменшим значенням ваги в якій було ячмінне або пшеничне зерно — гран. В барній ложці їх рівно 20.
Примітки
↑ Єрмакова В. І. Офіціант, бармен: навч. посібник для поч. проф. освіти / В. І. Єрмакова. — М.: Видавничий центр «Академія», 2007. — 272 с. — (Прискорена форма підготовки) — С. 169. ISBN 978-5-7695-3194-1
↑Thomas, Jerry (1887). Jerry Thomas 'Bar-Tender's Guide or How to Mix Drinks. Dick and Fitzgerald.— P. 36. Retrieved 25 November 2008.
↑Schmidt, William (1891). The Flowing Bowl: When and what to Drink: Full Instructions how to Prepare, Mix, and Serve Beverages. C.L. Webster. p. 179. Retrieved 25 November 2008.