Арабську мову Перської затоки можна визначити як сукупність тісно пов’язаних і більш-менш взаємнозрозумілих діалектів, які утворюють діалектний континуум, причому рівень взаємнозрозумілості між будь-якими двома різновидами значною мірою залежить від відстані між ними. Як і інші діалекти арабської мови, діалекти арабської мови Перської затоки не є взаємнозрозумілими з іншими різновидами арабської мови, якими розмовляють за межами Перської затоки. Певні діалекти відрізняються лексикою, граматикою та вимовою. Існують значні відмінності між, наприклад, кувейтською арабською мовою та діалектами Катару та ОАЕ, особливо у вимові, що може перешкоджати взаємній зрозумілості. У Перській затоці є два основних типи діалектів, які відрізняються фонологічно та морфологічно, зазвичай їх називають badawī («бедуїн») і ḥadarī («осілий»), відмінності відзначають важливі культурні відмінності між тими, хто історично займався скотарством та вів кочовий спосіб життя, і тими, хто вели осілий спосіб життя.
Найближчими родичами діалектів Перської затоки є інші діалекти, що походять з Аравійського півострова, наприклад арабська Неджду, месопотамська арабська та бахрейнська арабська. Хоча нею розмовляють на більшій частині території Саудівської Аравії, арабська мова Перської затоки не є рідною мовою для більшості саудівців, оскільки більшість із них не живуть у Східній Аравії. У країні близько 200 000 людей, які розмовляють арабською мовою Перської затоки, з понад 30 мільйонів населення, переважно у вищезгаданій Східній провінції.[3]
Повну назву діалекту el-lahja el-Khalijiyya (اللهجة الخليجية місцева вимова: [elˈlæhdʒæ lxɑˈliːdʒɪj.jæ]) можна перекласти як «діалект затоки». Однак найчастіше його називають Халіджі (خليجي Khalījī [xɑˈliːdʒi]), у якому до іменника خليج ([xɑˈliːdʒ]; Khalīj) додається суфікс Нісба, що буквально означає «затоки».
Al-Amadihi, Darwish (1985), Lexical and Sociolinguistic Variation in Qatari Arabic (Ph. D. Thesis), University of Edinburgh
Al-Rojaie, Yousef (2013), Regional dialect leveling in Najdi Arabic: The case of the deaffrication of [k] in the Qaṣīmī dialect, Language Variation and Change, 25: 43—63
Almuhannadi, Muneera (2006), A Guide to the Idioms of Qatari Arabic with Reference to English Idioms, Qatar, ISBN99921-70-47-6
Khalifa, Salam; Habash, Nizar; Abdulrahim, Dana; Hassan, Sara (2016), A Large Scale Corpus of Gulf Arabic, Proceedings of the International Conference on Language Resources and Evaluation (LREC), Portorož, Slovenia
Leitner, Bettina; Anonby, Erik; Taheri-Ardali, Mortaza; El Zarka, Dina; Moqami, Ali (2021), A First Description of Arabic on The South Coast of Iran: The Arabic Dialect of Bandar Moqām, Hormozgan, Journal of Semitic Studies, 66 (1): 215—261
Leung, Tommi Tsz-Cheung; Ntelitheos, Dimitrios; Al Kaabi, Meera (2020), Emirati Arabic: A comprehensive grammar, Routledge, ISBN9780367220808
Qafisheh, Hamdi A. (1977), A short reference grammar of Gulf Arabic, Tucson, Az.: University of Arizona Press, ISBN0-8165-0570-5
Shockley, Mark (2020), The vowels of Urban Qatari Arabic, Grand Forks, N.D.
Versteegh, Kees, ред. (2006), Encyclopedia of Arabic Language and Linguistics, Leiden: Brill