Альбертинська лінія Веттінів — нащадки герцога Альбрехта. З 1485 по 1918 рік представники Альбертинської лінії правили в Саксонії як герцоги, курфюрсти і королі.
Представники Альбертинської лінії династії Веттингів були також Королями Речі Посполитої, Великими князями Литовськими, Великими князями Руськими (Українськими), Київськими, Волинськими та Чернігівськими.
Ернест та Альбрехт III Саксонські, сини курфюрстаФрідріха II (1412—1464), довгий час спільно правили батьківським спадком, при цьому Ернст, як старший, носив звання курфюрста. В 1485 брати поділили володіння між собою (так званий Лейпцігський поділ), ставши засновниками Ернестинської і Альбертинської ліній. Альбрехт і його нащадки отримали власну територію з центром в Дрездені, в якій вони правили з тих пір як саксонські герцоги.
У той час, як ернестинський курфюрст Фрідріх III підтримав реформацію, Альбертинський герцог Георг Бородатий виступив проти неї. Тільки його брат Генріх V (1538—1541), який успадкував Георгу як герцог, ввів реформацію в Альбертинській Саксонії.
Після поразки протестантів в Шмалькальденській війні в 1547, Мориць, у винагороду за надані їм послуги, отримав від імператора титул курфюрста і більшу частину володінь Ернестинської лінії. З тих пір Альбертинська лінія стала головною в династії Веттінів.
Королі Речі Посполитої
Альбертинцю Августу Сильному вдалося в 1697 вступити на престол королівства Польща і зберегти його для свого сина Фрідріха Августа II. Той взяв участь в Семирічній війні на стороні анти- прусської коаліції, але зазнав поразки. Після його смерті в 1763 Альбертинській лінії не вдалося утримати владу в Польщі і вона стала політично незначимою. Тільки онукові Фрідріха Августа II, Фрідріху Августу I Саксонському, вдалося під протекторатом Наполеона отримати владу у Польщі, де він правив як герцог Варшавського герцогства. Однак після падіння Наполеона Веттіни втратили і Варшавське герцогство, і значну частину своїх саксонських володінь.
Повний титул королів Речі Посполитої з Альбертинської лініяї династії Веттінів був наступним: Божою Ласкою король Польщі, Великий князь Литовський, Великий князь Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Київський, Волинський, Подільський, Підляський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Чернігівський, курфюст князь Саксонський, князь-електор та ін.
Курфюрст Йоганн-Георг I в 1652 в своєму заповіті наказав розділити Альбертинські володіння між своїми синами Августом, Крістіаном і Моріцом. Розділ був зроблений через кілька місяців після його смерті, у квітні 1657 в Дрездені. Так виникли самостійні герцогства