Наказом від 31 серпня1944 року сержант Іванов Іван Федорович нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (N282140).
5 жовтня1944 року в боях при прориві оборони противника біля населеного пункту Грибишки (за 35 км на північний захід від міста Шяуляй, Литва) старший сержант Іванов замінив пораненого навідника, влучним вогнем вивів з ладу два кулемети і до взводу ворожих солдатів. Був представлений до нагородження орденом Слави 2-го ступеня.
Через кілька днів, вже в боях на території Латвії, мінометник знову відзначився. 16—17 жовтня1944 року при прориві оборони противника поблизу населеного пункту Кареті (східніше міста Прієкуле, Латвія) мінометна обслуга під командуванням Іванова придушила два кулемети, винищила близько взводу фашистських солдатів.
Наказом від 19 жовтня1944 року старший сержант Іванов Іван Федорович нагороджений орденом Слави 2-го ступеня (N7464).
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня1945 року за виняткову мужність, відвагу і безстрашність, виявлені на заключному етапі війни в боях з гітлерівськими загарбниками гвардії старшина Іванов Іван Федорович нагороджений орденом Слави 1-го ступеня (N36). Став повним кавалером ордена Слави.
Після війни залишився в армії. Став офіцером. У 1947 році молодший лейтенант Іванов був демобілізований. Повернувся на Алтай. Жив у селі Ромни Табунського району Алтайського краю. Працював помічником голови Новокиївської кооперації.