V382 Кіля

V382 Кіля

Location of V382 Carinae (circled)
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Кіль
Пряме піднесення 11г 08х 35.39с[1]
Схилення −58° 58′ 30.1″[1]
Видима зоряна величина (V) +3.83[2] (3.84 - 4.02[3])
Характеристики
Спектральний клас G0-4-Ia+[4]
Показник кольору (B−V) +1.26[2]
Показник кольору (U−B) +0.96[2]
Тип змінності L (повільна нерегулярна змінна)[5]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +6.00[6] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: −4.97[1] мас/р
Схил.: 1.67[1] мас/р
Паралакс (π) 0.52 ± 0.17 мас[1]
Відстань 8.9k св. р.
(2.7k[4] пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		−9.0[4]
Фізичні характеристики
Маса 20[4] M☉
Радіус 700[4] R☉
Світність 316,000[4] L☉
Ефективна температура 5,866[7] K
Металічність +0.05[7]
Інші позначення
x Carinae, HR 4337, HD 96918, CP−58°3189, FK5 1289, HIP 54463, SAO 238813, GC 15329
Посилання
SIMBADдані для V382+Car

V382 Кіля — це жовтий гіпергігант в сузір'ї Кіля, зоря спектрального класу G з видимою зоряною величиною +3,93 і змінна зоря з низькою амплітудою.

Змінність

V382 Кіля

Досить давно відомо, що радіальна швидкість V382 Кіля є мінлива, але зміни в її яскравості були неясні. Змінність яскравості варіації були виявлені деякими спостерігачами, а інші вважали, що яскравість постійна.[8] Зоря була офіційно визнана змінною в 1981 році і зазначена в Загальному каталозі змінних зір як можлива змінна типу δ Цефея.[9] Вона була описана як псевдо-цефеїда, супергігант з пульсаціями, схожими на цефеїди, але менш регулярними. Аналіз фотометрії Гіппаркоса показали чітку змінність з максимальним діапазоном 0,12 зоряної величини і зорю вважали змінною типу α Лебедя. Було запропоновано термін змінності 556 днів, але це не зовсім відповідає фактичним даним.[10] В даний час зоря переважно розглядається як напівправильний або нерегулярний надгігант.[5]

Характеристики

V382 Кіля є яскравим жовтим гіпергігантом в нічному небі, легко видимим неозброєним оком і яскравішим, ніж Ро Кассіопеї, але її не видно на більшій частині Північної півкулі. Вона розташована в 8 900 світлових років від Землі і в 700 разів перевищує розмір Сонця. Великий розмір означає, що V382 Кіля більш ніж у 300 000 яскравіша Сонця. Низький інфрачервоний надлишок дозволяє припустити, що V382 Кіля може бути на шляху охолодження до стадії червоного надгіганта, що є більш рідкісним, ніж розвиток жовтих гіпергігантів в напрямку більш гарячої температури.[11]

Примітки

  1. ↑ а б в г д Van Leeuwen, F. (2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics. 474 (2): 653. arXiv:0708.1752. Bibcode:2007A&A...474..653V. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
  2. ↑ а б в Ducati, J. R. (2002). VizieR Online Data Catalog: Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system. CDS/ADC Collection of Electronic Catalogues. 2237. Bibcode:2002yCat.2237....0D.
  3. ↑ Samus, N. N.; Durlevich, O. V. та ін. (2009). VizieR Online Data Catalog: General Catalogue of Variable Stars (Samus+ 2007-2013). VizieR On-line Data Catalog: B/gcvs. Originally published in: 2009yCat....102025S. 1. Bibcode:2009yCat....102025S.
  4. ↑ а б в г д е Achmad, L. та ін. (1992). A photometric study of the G0-4 Ia(+) hypergiant HD 96918 (V382 Carinae). Astronomy and Astrophysics. 259: 600—606. Bibcode:1992A&A...259..600A.
  5. ↑ а б Watson, C. L. (2006). The International Variable Star Index (VSX). The Society for Astronomical Sciences 25th Annual Symposium on Telescope Science. Held May 23–25. 25: 47. Bibcode:2006SASS...25...47W.
  6. ↑ Gontcharov, G. A. (2006). Pulkovo Compilation of Radial Velocities for 35 495 Hipparcos stars in a common system. Astronomy Letters. 32 (11): 759. Bibcode:2006AstL...32..759G. doi:10.1134/S1063773706110065.
  7. ↑ а б Usenko, I. A.; Kniazev, A. Yu.; Berdnikov, L. N.; Kravtsov, V. V. (2011). Spectroscopic studies of Cepheids (S Cru, AP Pup, AX Cir, S TrA, T Cru, R Mus, S Mus, U Car) and semiregular bright supergiants (V382 Car, HD 75276, R Pup) in the southern hemisphere. Astronomy Letters. 37 (7): 499. Bibcode:2011AstL...37..499U. doi:10.1134/S1063773711070061.
  8. ↑ Balona, L. A. (1982). Radial Velocity Observations of Yellow Supergiants. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 201: 105. Bibcode:1982MNRAS.201..105B. doi:10.1093/mnras/201.1.105.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  9. ↑ Kholopov, P. N.; Samus', N. N.; Kukarkina, N. P.; Medvedeva, G. I.; Perova, N. B. (1981). 65th Name-List of Variable Stars. Information Bulletin on Variable Stars. 1921: 1. Bibcode:1981IBVS.1921....1K.
  10. ↑ Van Leeuwen, F.; Van Genderen, A. M.; Zegelaar, I. (1998). Hipparcos photometry of 24 variable massive stars (α Cygni variables). Astronomy and Astrophysics Supplement Series. 128: 117. Bibcode:1998A&AS..128..117V. doi:10.1051/aas:1998129.
  11. ↑ Stothers, R. B.; Chin, C. W. (2001). Yellow Hypergiants as Dynamically Unstable Post–Red Supergiant Stars. The Astrophysical Journal. 560 (2): 934. Bibcode:2001ApJ...560..934S. doi:10.1086/322438. {{cite journal}}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |first1= та |first= (довідка); Вказано більш, ніж один |last1= та |last= (довідка)

Див. також

Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.