|
Temple of the Dog (альбом)
Temple of the Dog (з англ. - "Собачий храм") - перший і останній альбом американського гранж гурту Temple of the Dog, який був випущений 16 квітня 1991 року на лейблі A&M Records. Альбом є даниною поваги Ендрю Вуду, колишньому вокалісту Malfunkshun та Mother Love Bone, який помер 19 березня 1990 року від передозування героїну . Альбом був тепло зустрінутий критиками і отримав платиновий сертифікат на батьківщині групи. На підтримку альбому були випущені три сингли, з піснями: "Hunger Strike", "Say Hello 2 Heaven" та "Pushin Forward Back". ПередісторійНа початку 1990-х, фронтмен гурту Soundgarden Кріс Корнелл, який був сусідом по кімнаті Ендрю Вуда, запропонував колишнім учасникам Mother Love Bone Стоуну Ґоссарду и Джефу Аменту попрацювати разом над матеріалом, який він написав коли був на гастролях з Soundgarden в Европі[1]. Під час роботи з'явилась ідея створити окрему групу, в яку окрім Корнелла (вокал), Ґоссарда (ритм-гітара) і Амента (бас-гітара), ввійшли: барабанщик Soundgarden Метт Кемерон, а також два новачка ґранджової сцени — Майк Маккріді (соло-гітара) і Едді Веддер (бек-вокал). Маккріді і Веддер були запрошені не випадково, так як на той момент були членами основного музичного проєкту Амента і Ґоссарда, Pearl Jam[2]. Назву гурту, Temple of the Dog, було взято з пісні Mother Love Bone "Man of Golden Words", в якій є рядок «I want to show you something, like joy inside my heart, seems I been living in the temple of the dog»[3]. ЗаписСтудійні сессії проходили з листопада 1990 року по грудень 1990 року на студії London Bridge Studios в Сіетлі. Альбом був записаний за 15 днів[1]. Група працювала з продюсером Ріком Парашаром, який також був звукоінженером запису, мікшував її та зіграв в декількох треках на фортепіано. Дві пісні альбому, «Reach Down» и «Say Hello 2 Heaven», були посвячені смерті Енді Вуда, в той час як інші були написані Корнеллом на гастролях Soundgarden ще до смерті Вуда або були перероблені з інших демоверсій, написаних Ґоссардом і Аметом[4]. Потім Амент опиував цей проєкт як «дуже потрібну для нас [з Ґоссардом] річ, на той момент», так як завдяки йому «ми могли [продовжувати] виконувать і писать музику»[5]. В свою чергу, Ґоссард назвав процес запису альбому «безтурботним», так як зі сторони лейблу не було якихось завищених очікувань чи тиску на групу[5]. Також Ґоссард помітив, що це «був найпростіший та найкрасивіший альбом, над яким ми колись працювали»[6]. Запис альбому став першим студійним досвідом для Веддера та Маккріді. За словами Кріса Корнелла: «Нам майже доводилося кричати на нього, щоб він зрозумів, що треба вступати із соло на п'ятій з половиною хвилині „Reach Down“, що це був його відрізок, і що він не завадить цим комусь ще»[7]. Пісня «Hunger Strike» стала дуетом між Корнеллом і Веддером. Корнелл мав проблеми з вокалом під час репетиції, після чого її спробував виконати Веддер. Згодом Корнелл говорив: «Він заспівав половину цієї пісні, навіть не знаючи, що я хотів, щоб його вокал був там, і він заспівав її саме так, як я уявляв це, просто інстинктивно»[5]. Музика і тематика текстівЗаписаний матеріал був повільним та мелодійним; це сильно відрізнялося від агресивної музики, яку Корнелл виконував із Soundgarden[8] . Композиції альбому подібні до творчості Mother Love Bone. Стів Г'юї з AllMusic розповів про це: «Альбом звучить як міст між театральністю Mother Love Bone, на кшталт глемових виконавців 1970-х, і хард-роковою серйозністю Pearl Jam… Враховуючи, що попередній альбом Soundgarden, „ Louder Than Love “, був роздутим. металевим міазмом , доступний, теплий, відносно чистий звук Temple of the Dog дещо шокує, також його пом'якшують інший підхід Корнелла з погляду написання пісень»[9] . Усі тексти пісень альбому були написані Крісом Корнеллом. "Say Hello 2 Heaven" і "Reach Down" були написані Корнеллом на згадку про Ендрю Вуда . Інші пісні платівки торкаються різних тем. Так, Корнелл заявив, що текст композиції «Hunger Strike» є «якоюсь політичною, соціалістичною заявою»[10] . Реліз і відгуки критиків
Temple of the Dog був випущений 16 квітня 1991 на лейблі A&M Records і спочатку був проданий у кількості 70 000 копій у США. Незважаючи на те, що лонгплей отримав позитивні відгуки від критиків, він повністю провалився у музичних чартах. Проте, влітку 1992 року, на хвилі гранжового ажіотажу, альбом знову потрапив до центру уваги публіки. Незважаючи на те, що диск був випущений більше року тому, керівництво A&M швидко усвідомило, що у них є, по суті, готова спільна робота музикантів Soundgarden та Pearl Jam , гуртів, які стали надзвичайно популярними через кілька місяців після випуску їх дисків Badmotorfinger та Ten .A&M вирішили перевидати альбом і випустити пісню «Hunger Strike» як сингл, а також зняти на його підтримку музичне відео. Завдяки успішному дебюту синглу, Temple of the Dog знову повернувся до чарту Billboard 200 , що призвело до зростання продажів альбому[14] . У результаті Temple of the Dog став одним із «100 найбільш продаваних альбомів 1992 року» [15] . У США було продано більше 1.000.000 копій платівки, що було відзначено платиновим сертифікатом від Американської асоціації звукозаписних компаній . Стів Г'юї з Allmusic присудив альбому чотири з половиною зірки з п'яти, зазначивши, що «сила альбому в скорботних, елегічних баладах, проте завдяки спонтанній творчій енергії групи та теплому звучанню, він пронизаний певною, життєстверджуючою аурою» [9] . Редактор журналу Rolling Stone Девід Фріке поставив Temple of the Dog чотири зірки з п'яти, підкресливши: «Тільки вже завдяки „Hunger Strike“ та „Reach Down“ альбом заслуговує на безсмертя; ці пісні є доказом того, що туга, яка характеризувала сіетлський рок 1990-х, не була пихатим, підробленим почуттям, принаймні на початку. Ви просто не зможете не полюбити іронію альбому, записаного в атмосфері загальної великої печалі і започаткувало останній великий поп-заколот [гранжу] XX-століття»[16] . У свою чергу, Девід Браун із Entertainment Weekly оцінив платівку рейтингом B+. За словами журналіста, «можливо, через те, що музиканти уникають виконання змучених гімнів, нерідко характерних для їх основних колективів, пісні звучать розслаблено та повітряно, при цьому не втрачаючи драйву найкращих зразків арена-року». Браун підсумував: «Тексти пісень вокаліста Кріса Корнелла залишаються такими ж дратівливо двозначними, як і у Soundgarden, але не хвилюйтеся. Просто відкиньтесь на спинку крісла і насолоджуйтесь звучанням гітар Майка Маккріді і колишнього члена Mother Love Bone Стоуна Ґоссарда, у поєднанні з неповторним бітом барабанщика Soundgarden Метта Кемерона - нестримна сторона настільки роздутого Саунда Сіетла, у всій його красі[17] . На підтримку альбому були випущені сингли "Hunger Strike", "Say Hello 2 Heaven" та "Pushin Forward Back". Перший сингл «Hunger Strike» став найуспішнішою піснею платівки у рок-чартах, посівши 4-е місце у чарті Mainstream Rock[18] та 7-е у хіт-параді Modern Rock [18] . Композиції Say Hello 2 Heaven і Pushin Forward Back також фігурувала в чарті Mainstream Rock , зайнявши в ньому 5-е і 6-е місця відповідно[18] . У вересні 2016 року було випущено перевидання альбому, до якого увійшли додаткові матеріали та демоверсії, а оригінальні пісні пройшли процедуру ремастерингу . Альбом був перевиданий на двох компакт-дисках та вінілі[19][20] ДосягненняІнформація надана сайтом Acclaimed Music[en][21].
Список композиційАвтор слів Крісом Корнеллом, автор музики Корнеллом, за винятком відмічених.
Учасники запису
Позиції в чартах
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
