|
Temnorhínus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд
Жуки цього роду мають середні та досить великі розміри: 7.5- 18.5 мм у довжину. Основні ознаки[1]:
- головотрубка коротка, звужена конічно до вершини, посередині з чітким гострим кілем, що доходить до опуклого трикутного майданчика на вершині;
- 1-й членик джгутика вусиків товстий, майже втричі коротший за 2-й;
- очі загострені донизу, їх передні краї закруглені, а задні — прямі;
- надкрила при основі не ширші або лише трохи ширші за передньоспинку і закруглені разом;
- членики лапок, особливо задніх, видовжені, 2-й членик задніх лапок не довший за 3-й;
- тіло зверху вкрите загостреними лусочками або волосками.
Фотографії видів цього роду дивись на[2].
Спосіб життя
Вивчений, фактично, лише для одного виду — Temnorhinus hololeucus і є типовим для представників Cleonini[3][4][5].
Життєвий цикл цього виду у Казахстані й Середній Азії пов'язаний із кураєм, лутигою, саксаулом та іншими лободовими. Дорослі жуки живляться листям і молодими пагонами. Яйця відкладаються на кореневу шийку або основу кореня у заглиблення, що вигризла самиця. Розвиток личинки відбувається всередині рослинних тканин, або ж зовні, на поверхні стебла або кореня. В останньому варіанті личинка будує навколо себе камеру з часток ґрунту, яка закриває личинку, неначе щиток. У камері ж відбувається заляльковування. Імаго нового покоління лишається у камері до весни або виходить назовні, живиться листям і зимує у ґрунті.
Географічне поширення
Переважна більшість видів цього роду мешкають у межах Західної Палеарктики: на півдні Європейської частини Росії, в Закавказзі, Західному Сибіру, Середній Азії, Афганістані, Туреччині, Ірані, Казахстані, Монголії та Китаї. Разом з тим ареали деяких охоплюють Іспанію, південні частини Франції, Італії, Північну Африку, Близький Схід, Аравійський півострів та Пакистан, окремі види — складова фаун Східної та Південної Африки, азійських субтропіків та тропіків[6]. Один вид (Temnorhinus hololeucus) мешкає в Південній Україні (степи, Гірський Крим)[7], це західна межа його ареалу в Європі.
Класифікація
Описано щонайменше 28 видів роду Temnorhinchus, вони розподілені на три підроди[6]. Перелік їх наведений нижче:
|
subgenus Fabiocleonus Arzanov, 2006
- Temnorhinchus mendicus (Gyilenhal, 1834)
subgenus Massimocleonus Arzanov, 2006
- Temnorhinchus arabs (Olivier, 1807)
- Temnorhinchus betae Perrin, 1970
- Temnorhinchus cylindricus (Gebler, 1841)
- Temnorhinchus discrepans Ter-Minasian, 1988b
- Temnorhinchus elongatus (Gebler, 1844)
- Temnorhinchus heros Suvorov, 1910
- Temnorhinchus nasutus (Hochhuth, 1847)
- Temnorhinchus oryx (Reitter, I897)
- Temnorhinchus perforatus Faust, 1904
- Temnorhinchus paludani (Voss, 1955)
|
subgenus Temnorhinus Chevrolat, 1872
- Temnorhinchus albofimbriatus Chevrolat, 1873
- Temnorhinchus brevirostris (Gyilenhal. 1834)
- Temnorhinchus desbrochersi Petri, 1914
- Temnorhinchus hololeucus (Pallas, 1781)
- Temnorhinchus interposilus Voss, 1959
- Temnorhinchus inustulatus Voss, 1960
- Temnorhinchus kirguisicus Chevrolat, 1873
- Temnorhinchus limbifer Faust, 1904
- Temnorhinchus martini Faust, 1904
- Temnorhinchus menozzii F. Solari, 1950
- Temnorhinchus mixtus (Fabricius, 1792)
- Temnorhinchus morettiae Voss, 1963
- Temnorhinchus seductus Faust, 1904
- Temnorhinchus seurati (Peyerimhoff, 1927)
- Temnorhinchus subcylindricus (Petri, 1908)
- Temnorhinchus turbinatus (Chevrolat, 1869)
- Temnorhinchus verecundus (Faust, 1883)
|
Практичне значення
Деякі види цього роду вказувались серед шкідників буряків[8][9]. Але даних про реальні економічні збитки при цьому не наводилось.
Примітки
- ↑ Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 30-37
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 2 серпня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- ↑ Токгаев Т., Непесова М. Материалы к фауне и экологии долгоносиков (Coleoptera, Curculionidae) юго-восточной Туркмении // Известия АН Туркменской ССР. Серия биол. Наук, 1964, № 1, с. 53-59
- ↑ Алеева М. Н. Материалы к биологии долгоносиков (Coleoptera, Curculionidae), вредящие сахарной свёкле в Казахстане // Энтомол. обозрение, 1956, т. 35, вып. 3, с. 680—692
- ↑ Gültekin L. New Data on Conorhynchus hololeucus (Coleoptera: Curculionidae) // Florida Entomologist, 2012, v. 95, #2, p.503-505
- ↑ а б Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 454—455. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
- ↑ Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
- ↑ Алеева М. Н. Долгоносики, вредящие свёкле в Джамбулской области Казахской ССР // Тр. Респ. ст. защиты раст. Казах. фил ВАСХНИЛ. 1953, т. 1, с. 4-43
- ↑ Бруннер Ю. П. Видовой состав и формирование комплексов насекомых — вредителей сахарной свёклы в Средней Азии и Казахстане// Зоол. Журнал, 1954, т. 33, вып. 6, с. 1238
|
