Nemosiinae

Nemosiinae
Танагрець масковий (Nemosia pileata)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Підродина: Nemosiinae
Bonaparte, 1854[1]
Роди
Посилання
Вікісховище: Nemosiinae
Віківиди: Nemosiinae

Nemosiinae (Танагричні) — підродина горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae), що включає 4 роди і 5 видів[2]. Представники цієї підродини поширені в Південній Америці, від Венесуели до північної Аргентини.

Опис

Представники підродини Nemosiinae мають яскраве, статево диморфне оперення. Ця група складається з, як видавалося раніше, розрізнених таксонів, взаємовідношення між якими протягом десятиліть кидали виклик орнітологам. Зокрема, це виражається в тому, що 3 з 4 родів підродини є монотиповими. Незважаючи на це, танагричним притаманні деякі спільні риси в оперенні. Зокрема, три види (Sericossypha albocristata, Compsothraupis loricata і Nemosia rourei) мають червону пляму на горлі, 4 види (S. albocristata, Cyanicterus cyanicterus, N. rourei і Nemosia pileata) мають блакитнувае забарвлення, S. albocristata і деякі особини N.rourei мають білу пляму на тімені. крім того, більшість видів підродини Nemosiinae зустрічаються великими моновидовими зграями[3].

Таксономія

До проведення молекулярно-філогенетичних досліджень споріденість між представниками підродини танагричних не передбачалася. Однак, дослідження 2013 і 2014 років підтвердили монофілітичність цієї підродини[4][3]. Вони показали, що S. albocristata і C. loricata є сестринськими видами, що ця пара є спорідненою з C. cyanicterus, а сформована ними клада є споріднена з родом Nemosia[3]. Науковці запропонували об'єднати ці 4 роди у відновлену підродину Nemosiinae, введену Шарлем Люсьєном Бонапартом у 1854 році під назвою Nemosieae, з Nemosia в якості типового роду.

Роди

Примітки

  1. ↑ Bonaparte, C.L. Conspectus Systematis Ornithologiae // Annales des sciences naturelles. Zoologie. — 1854. — Вип. (4)1: 105–152. — ISSN 0150-9322.
  2. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 листопада 2022.
  3. ↑ а б в Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006.
  4. ↑ Barker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2013). Going to extremes: contrasting rates of diversification in a recent radiation of New World passerine birds. Systematic Biology. 62 (2): 298—320. doi:10.1093/sysbio/sys094. PMID 23229025.