Hierodula

Hierodula
Імаго Hierodula majuscula, Квінсленд, Австралія
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Богомоли (Mantodea)
Родина: Mantidae
Підродина: Hierodulinae
Триба: Hieroduliini
Рід: Hierodula
Burmeister, 1878
Посилання
Вікісховище: Hierodula
NCBI: 267121

Hierodula — багатий видами рід богомолів Старого Світу. Основний ареал охоплює Південно-Східну Азію та Австралію[1].

Опис

Великі богомоли, зазвичай види мають зелені та бурі морфи. Голова широка, фасеткові очі округлі, виступають не сильно. Передньогруди з ввиразним звуженням. На передніх стегнах по 4 зовнішніх та дискоїдальних шипів. Надкрила в самиць і самців вкривають черевце до кінця, або навіть довше. Задні крила прозорі. Церки циліндричні або конічні.[2]

Спосіб життя

Хижі комахи, що полюють з засідки в кроні дерев, чагарників, високої трав'яної рослинності.

Таксономія

Рід виділений 1878 року німецьким ентомологом Германом Бурмайстером. Назва роду походить від «ієродула», служник храму або храмова проститутка в Стародавній Греції.

Типовий вид — Hierodula membranacea Burmeister.

Містить більше 100 видів, через що потребує термінової таксономічної ревізії.

Різноманіття та біогеографія

Види роду поширені в Південній Азії, Східний Азії та Австралазії. В Європі єдиний вид — H. transcaucasica, відомий з півдня України (Крим, Херсонська область) та Росії (Північний Кавказ).

У 2020 році було повідомлено про виявлення іншого виду, східноазійського H. patellifera на півдні Франції принаймні з 2013 року[3], а також на півночі Італії[4].

Значення для людини

Низку видів роду Hierodula вживають у їжу в деяких країнах Азії. Зокрема, богомолів H. coarctata їдять у штаті Нагаленд Індії. Богомоли та оотеки H. patellifera використовуються у їжу в Китаї та як засіб народної медицини в Японії, Кореї та Китаї. У китайській традиційній медицині також готують засоби з імаго H. saussurei. Богомолів H. sternosticta споживають на островах Тробріанд.[5]

Деякі види зображено на марках, зокрема H. venosa та H. patellifera[6].

Галерея

Примітки

  1. ↑ Battiston R.; Massa B. (2008). The Mantids of Caucasus (Insecta, Mantodea) (PDF). Atti Acc. Rov. Agiati. VIII (B): 5—28. Архів оригіналу (PDF) за 24 квітня 2016. (англ.)
  2. ↑ Battiston R., Picciau L., Fontana P., Marshall J. (2010). Mantids of the Euro-Mediterranean Area (PDF). WBA Books. с. 107. ISBN 978-88-903323-1-9. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 3 січня 2019. [Архівовано 2015-09-23 у Wayback Machine.](англ.)
  3. ↑ Moulin, Nicolas (2020). When Citizen Science highlights alien invasive species in France: the case of Indochina mantis, Hierodula patellifera (Insecta, Mantodea, Mantidae). Biodiversity Data Journal. 8. doi:10.3897/BDJ.8.e46989. ISSN 1314-2828.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
  4. ↑ Battiston, Roberto; Amerini, Rachele; Di Pietro, William; Guariento, Luis Alessandro; Bolognin, Luca; Moretto, Enzo (2020). A new alien mantis in Italy: is the Indochina mantis Hierodula patellifera chasing the train for Europe?. Biodiversity Data Journal. 8. doi:10.3897/BDJ.8.e50779. ISSN 1314-2828.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
  5. ↑ Jun Mitsuhashi (19 грудня 2016). Edible Insects of the World. CRC Press. с. 65–. ISBN 978-1-315-35088-2. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 11 серпня 2018.(англ.)
  6. ↑ Baltazar, E. H., Gómez, B. Los Mantodea en la filatelia (Insecta: Dictyoptera) // Dugesiana. — 2019. — Т. 26, вип. 2. — С. 71-76. Архівовано з джерела 23 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.(ісп.)

Джерела