HMS Unison (P43)

«Унісон»
HMS Unison (P43)
Повернення ПЧ «Унісон» на річці Клайд. 21 лютого 1942
Служба
Тип/клас Підводні човни типу «U»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність  Військово-морські сили Великої Британії
Корабельня Велика Британія Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес
Замовлено 23 серпня 1940
Закладено 30 грудня 1940
Спущено на воду 5 листопада 1941
Введено в експлуатацію 19 лютого 1942
На службі 1942-1944
Переданий 26 червня 1944 року переданий ВМФ СРСР, де перейменований на В-3
Прийнятий 1949 році повернутий Королівському флоту
Статус у травні 1950 року списаний на брухт
Нагороди 1 бойова відзнака[Прим. 1][1]
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва на Середземному морі
* Середземноморська кампанія
* Операція «Гарпун»
Кампанія в Арктиці
* Арктичні конвої
Ідентифікація
Девіз «Я зламаю, але не зламаюся» (лат. Frango infractus)
Параметри
Тоннаж 540—630 тонн (надводна)
730 тонн (підводна)
Довжина 58 м
Ширина 4,9 м
Висота 4,62 м
Технічні дані
Рухова установка Дизель-електрична:
2 × дизельних двигуни Admiralty
2 × електродвигуни
Гвинти 2
Потужність 2 500 к.с. (дизель)
1 450 к.с. (електродвигун)
Швидкість 11,25 вузлів (20,8 км/год) (надводна)
10 вузлів (18,6 км/год) (підводна)
Дальність плавання 4 500 миль (8 300 км) на швидкості 11 вузлів (надводна)
70 миль (130 км) на швидкості 4 вузли (підводна)
Екіпаж 27-31 офіцер та матрос
Озброєння
Торпедно-мінне озброєння 6 × 533-мм торпедних апаратів
8-10 торпед
Зенітне озброєння 1 × 76-мм гармати QF 3-inch 20 cwt

«Унісон» (англ. HMS Unison (P43) — британський підводний човен типу «U», третя серія, що перебував у складі Королівського військово-морського флоту Великої Британії, а згодом ВМФ СРСР у роки Другої світової війни.

«Унісон» був закладений 30 грудня 1940 року, як P34, на верфі компанії Vickers-Armstrongs у Барроу-ін-Фернесі. 5 листопада 1941 року він був спущений на воду, а 19 лютого 1942 року увійшов до складу Королівського ВМФ Великої Британії.

Підводний човен брав активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; переважно змагався на Середземному морі, супроводжував мальтійські конвої, бився у Північному морі. У червні 1944 року переданий до радянського Північного флоту, де увійшов під назвою В-3, брав участь у супроводі арктичних конвоїв. За проявлену мужність та стійкість у боях удостоєний бойової відзнаки[1].

Історія служби

1942

29 квітня 1942 року «Унісон» вийшов у супровід конвою PQ 15, що йшов до Росії під командуванням британського адмірала Д.Тові[Прим. 2].

У червні 1942 року підводний човен «Унісон» брав участь в операції «Гарпун»[Прим. 3] — спробі Королівського військово-морського флоту Великої Британії провести конвой на Мальту під час битви на Середземному морі.

1944

30 травня 1944 року в Росайті відбулася урочиста церемонія передачі «Унісон», який був переданий в оренду Радянському Союзу, і перейменований на В-3, радянському екіпажу, котрий прибув до Великої Британії з конвоєм RA 59. Після перепідготовки екіпажів, чотири колишні британські підводні човни, що були передані СРСР, В-1, В-2, В-3 та В-4 здійснювали перехід з Данді до Мурманська.

26 липня 1944 року ці човни вийшли з проміжної військово-морської бази Лервіка на Шетландських островах і попрямували до радянської Арктики. 27 липня «дружнім вогнем» британського важкого бомбардувальника B-24 «Ліберейтор» Берегового командування ПС помилково був потоплений В-1. 3 серпня В-3 прибув до Полярного, де увійшов до складу 7-го окремого дивізіону підводних човнів Північного флоту.

Див. також

Примітки

Виноски
  1. ↑ 1 бойова відзнака за участь у Сицилійській операції (1943)
  2. ↑ Ескорт конвою PQ 15: лінкори «Кінг Джордж V», «Герцог Йоркський», «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Лондон», «Вічита» та «Тускалуза», легкі крейсери «Найджеріа» та «Кеніа», есмінці: «Бадсворт», «Боудісіа», «Ескапейд», «Фокнор», «Хашлі», «Інглефельд», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Матчлес», «Міддлтон», «Орібі», «Панджабі», «Сомалі», «Сент-Олбанс», «Медісон», «Планкетт», «Вейнрайт», «Вілсон», «Веномоус», підводні човни «Старжен», «Унісон», «Уредд», «Мінерва» і «Яструб», тральщики «Брамбл», «Леда», «Сігал», корвети та інші кораблі супроводження й забезпечення, у тому числі нафтовий танкер «Грей Рейнджер».
  3. ↑ 2 авіаносці «Аргус», «Ігл»; 1 лінійний корабель «Малайя»; 4 легких крейсери «Ліверпуль», «Каїр», «Кеніа», «Карібдіс»; 1 мінний загороджувач «Вельшмен»; 17 есмінців «Бедуїн», «Марна», «Матчлесс», «Ітуріель», «Партрідж», «Бланкні», «Бедсворт», «Мідлтон», «Куяв'як», «Онслоу», «Ікарус», «Ескапейд», «Антилоуп», «Весткот», «Ресле», «Відетте», «Вішарт»; 4 тральщики «Хебе», «Спіді», «Рай», «Хайт»; 4 підводних човни «Сафарі», «Анброукен», «Унісон», «Анраффлд»; 6 моторні катери типу ML-121, ML-134, ML-135, ML-168, ML-459, ML-462; 6 транспортних суден: суховантажні судна Troilus, Burdwan, Chant, Tanimbar, Orari і танкер Kentucky
Джерела
  1. ↑ а б HMS UNISON, later Russian V.3 — U-class Submarine. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Unison (P43)

Література