HMS Unique (N95)

«Юнік»
HMS Unique (N95)
Британський ПЧ «Юнік». 23 липня 1942
Верф Велика Британія Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернесс
Під прапором Велика Британія Велика Британія
Належність Військово-морські сили Великої Британії Королівський ВМФ Великої Британії
Порт приписки Холі-Лох
Портсмут
Гібралтар
Валлетта
Замовлення 4 вересня 1939
Закладений 30 жовтня 1939
Спуск на воду 6 червня 1940
Введений до складу флоту 27 вересня 1940
На службі 1940—1942
Загибель 10 жовтня 1942 року ймовірно затонув, підірвавшись на мінному полі в Біскайській затоці
Сучасний статус затонулий
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Битва на Середземному морі
* Середземноморська кампанія
* Операція «Сабстанс»
Кампанія в Арктиці
Арктичні конвої
* Конвой PQ 18
Нагороди 4 бойових відзнаки[Прим. 1][1]
Проєкт
Тип ПЧ малий торпедний ДПЧ
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 11,25 вузлів (20,8 км/год)
Швидкість (підводна) 10 вузлів (18,6 км/год) (підводна)
Робоча глибина занурення 100 м
Гранична глибина занурення 220 м
Автономність плавання 4 500 миль (8 300 км) на швидкості 11 вузлів (надводна)
70 миль (130 км) на швидкості 4 вузли (підводна)
Екіпаж 32 офіцери та матроси
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 58,22 м
Ширина корпусу найб. 4,9 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,62 м
Водотоннажність надводна 540—630 т
Силова установка
дизель-електрична; 2 × дизельних двигуни Paxman Ricardo
2 × електродвигуни
Гвинти 2
Потужність 2 500 к.с. (дизель)
1 450 к.с. (електродвигун)
Озброєння
Артилерія 1 × 76-мм гармати QF 3-inch 20 cwt
Торпедно-
мінне озброєння
6 × 533-мм торпедних апаратів
8-10 торпед
Історія служби
У складі 10-та флотилія ПЧ
Командувачі Lt.Cdr. A.D. Collett
Lt. A.R. Hezlet
Lt. R.E. Boddington
Операції 21 похід
HMS Unique (N95). Карта розташування: Моря навколо Британських островів
«Юнік»
«Юнік»
Район загибелі «Юніка»

«Юнік» (англ. HMS Unique (N95) — британський малий підводний човен типу «U», перша серія, що перебував у складі Королівського військово-морського флоту Великої Британії у роки Другої світової війни.

«Юнік» був закладений 30 жовтня 1939 року на верфі компанії Vickers-Armstrongs у Барроу-ін-Фернессі. 6 червня 1940 року він був спущений на воду, а 27 вересня 1940 року увійшов до складу Королівського ВМФ Великої Британії.

Підводний човен брав активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; бився у північній Атлантиці, в арктичних водах, на Середземному морі, бився у Північному морі біля берегів Англії, Норвегії, Франції, супроводжував союзні конвої. Загалом здійснив 21 бойовий похід. За проявлену мужність та стійкість у боях удостоєний чотирьох бойових відзнак[1].

Історія служби

22-24 січня 1941 року італійські есмінці «Антоніо да Нолі», «Уголіно Вівальді», «Ланцеротто Малочелло», «Лука Таріго», «Фречча» і «Саетта» супроводжували з Неаполя в Триполі конвой з 4 транспортів — «Конте Россо», «Есперія», «Вікторія» і «Марко Поло». Під час переходу конвой був безрезультатно атакований британським підводним човном «Юнік».

2124 липня «Юнік» разом з британськими підводними човнами «Олімпус», «Апхолдер», «Апрайт», «Ардж», «Атмост», P32 і голландським O 21 Середземноморського флоту брав участь в операції «Сабстанс». Метою цієї операції визначалося супроводження з Гібралтару конвою на Мальту чиї військові транспортні судна доставляли 5 000 особового складу поповнення та 65 000 тонн вантажів на обложений острів під час битви на Середземному морі.

8 жовтня 1942 року «Юнік» разом з субмаринами «Сілайон», «Урсула» і трофейною «Граф» вийшов з Голі-Лох та здійснив перехід до Біскайської затоки й далі до Гібралтару, де увійшов до 8-ї флотилії ПЧ.

У листопаді британські підводні човни «Регент», «Отус», «Юнік», «Ультиматум», «Урсула» і «Ардж» були розгорнуті для перекриття конвоїв, що пливли між Італією і Триполі. Група не мала успіху.

Див. також

Примітки

Виноски
  1. 4 бойових відзнаки за участь у бойових діях Другої світової війни: за мальтійські конвої (1941), за битву на Середземному морі (1942), за бойові дії в Біскайській затоці (1942), за арктичні конвої (1942)
Джерела
  1. а б HMS UNIQUE — U-class Submarine. Архів оригіналу за 7 серпня 2021. Процитовано 4 травня 2022.

Посилання

Література