Корпус корабля мав загальну довжину між перпендикулярами — 98,5 м, бімс — 10,1 м та осадку до 3,8 м. Водотоннажність бойового корабля становила: стандартна — 1350 та повна — 1883 довгих тонн відповідно. Корпус корабля мав десять водонепроникних поперечних перегородок. Подвійне дно й поздовжні водонепроникні перебірки були відсутні, що дало змогу розширити машинні й котельні відділення для розміщення енергетичної установки підвищеної потужності, без конструктивних ускладнень в обслуговуванні.
Корабельна артилеріяголовного калібру (ГК) у есмінця «Графтон»: чотири 120-мм універсальних швидкострільних гармат QF Mark IX з довжиною ствола 45 калібрів у поодиноких установках CP XVII на центральній осі корабля, що утворювали дві передні та дві кормові вогневі позиції. Максимальний кут піднесення +40°, зниження на −10°. Маса снаряда 22,7 кг, початкова швидкість — 807 м/с. Гармати мали швидкострільність 10—12 пострілів на хвилину на відстань до 15,5 км. Боєзапас становив 200 пострілів на ствол.
Основу зенітного озброєння становили дві зчетверені 12,7-мм зенітні кулеметні установкиVickers .50 Mk III з швидкострільністю 500—600 постр./хв. Боєзапас — 10 000 набоїв на зенітну установку. Зчетверена установка утворювала стіну вогню 18,3 метра в ширину і 15,24 метра у висоту на висоті 915 метрів.
Торпедне озброєння складалося з двох експериментальних 21-дюймових (533-мм) чотиритрубних торпедних апаратів, що розташовувалися в кормовій частині корпусу на осьовій лінії. Есмінець також мав одну напрямну для скидання глибинних бомб і 2 пристрої для їх скидання; на борту перебувало зазвичай 20 глибинних бомб, хоча з початком війни їх кількість збільшили до 35 одиниць.
Для боротьби з підводними човнами противника на британських кораблях використовувалися гідролокатори (англ.ASDIC, Allied Submarine Detection Investigation Committee), які стояли практично на всіх англійських військових кораблях.
Історія служби
Початок
У березні 1936 року ескадрений міноносець «Графтон» після введення до строю флоту увійшов до 20-ї флотилії есмінців, але невдовзі переведений до 1-ї флотиліїСередземноморського флоту. З 10 серпня до 9 вересня1936 року він ескортував королівську яхту «Наглін»[en] з королем Едуардом VIII під час його круїзу в східному Середземномор'ї. У роки Громадянської війни в Іспанії корабель залучався до морської блокади узбережжя, ініційованої Британію та Францією для запобігання контрабанди зброї протиборчим сторонам. Літом 1939 року корабель встав на ремонт у мальтійському доці на плановий ремонт.
29 жовтня 1939 він врятував 70 матросів з британського транспортного судна «Малабар» (англ.Malabar), котре було торпедоване німецьким підводним човном U-34 180 миль західніше Лендс-Енд.
З 10 січня1940 року корабель повернули до 1-ї флотилії есмінців, де він залучався до перевірки суден, що рушили між німецькими та голландськими портами на протидії контрабанді. З 26 березня до 14 квітня 1940 року «Графтон» ремонтувався у Кінгстон-апон-Галлі. З початком Норвезької кампанії його перепідпорядкували Флоту Метрополії, для виконання завдань з ескорту транспортних конвоїв до Норвегії.
Зранку 29 травня ескадрений міноносець HMS «Графтон» рятував моряків торпедованого торпедним катеромS-30 есмінця «Вейкфул» поблизу Ніувпорта, коли був уражений торпедою в ніс німецькою субмариною U-62 під командою капітан-лейтенанта Ганса-Бернгарда Михайловські (нім.Hans-Bernhard Michalowski). У наслідок ураження стався другий вибух, загинув капітан корабля та ще 15 членів екіпажу. Есмінець розломився навпіл, але залишався на плаву ще тривалий час, завдяки чому усіх постраждалих зняв інший ескадрений міноносець«Айвенго». Артилерійським вогнем залишки британського корабля були потоплені.