HMS E9
E9 (англ. HMS E9) — британський військовий корабель, підводний човен типу «E» другої серії, що перебував у складі Королівського військово-морського флоту Великої Британії за роки Першої світової війни. E9 був закладений 1 червня 1912 року на верфі компанії Vickers Limited у Барроу-ін-Фернессі. 28 листопада 1913 року він був спущений на воду, а 18 червня 1914 року увійшов до складу Королівського ВМФ Великої Британії. Історія службиПісля введення в експлуатацію E9 включили до складу 8-ї флотилії підводних човнів, яка базувалася в Портсмуті. Коли 5 серпня 1914 року Німеччині було оголошено війну, Е9 базувався в Гаріджі у складі 8-ї флотилії підводних човнів Домашнього Флоту. На світанку 13 вересня 1914 року підводний човен під командуванням лейтенанта-командера Гортона торпедував німецький легкий крейсер «Хела» в шести милях на південний захід від Гельголанда. «Хела» був уражений двома торпедами з відстані 600 ярдів. Усі члени екіпажу крейсеру, крім двох, були врятовані німецьким підводним човном U-18 та іншим німецьким кораблем. Попри переслідування більшу частину дня німецькими військово-морськими силами, E9 вдалося благополучно досягти Гаріджа. Через три тижні Гортон потопив німецький міноносець S116 біля гирла річки Емс. За потоплення крейсера та міноносця Гортон був нагороджений орденом «За видатні заслуги». 15 жовтня 1914 року E9 вийшов з Горлстона у першій партії з трьох човнів типу «E»: E1 (лейтенант-командер Ноель Лоренс), E9 (лейтенант-командер Макс Гортон) і E11 (лейтенант-командер Мартін Данбар-Несміт), які здійснили перехід через небезпечні протоки Скагеррак, Каттегат і вузькі, мілкі Данські протоки[Прим. 1]. 3 квітня 1918 року E9 був затоплений поблизу Гельсінгфорса (нині Гельсінкі), за 1,5 морських милі (2,8 км) від маяка на острові Гармайя у Фінській затоці. Його екіпаж був змушений затопити свій човен разом з E1, E8, E19, C26, C27 і C35, щоб уникнути їх захоплення наступаючими німецькими військами, які висадилися неподалік. Див. також
Примітки
Посилання
Література
|