Diglossinae

Diglossinae
Квіткокол блискотливий (Diglossa lafresnayii)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Підродина: Diglossinae
P.L. Sclater, 1875
Роди
Посилання
Вікісховище: Diglossinae
Віківиди: Diglossinae

Diglossinae (Квіткоколні) — підродина горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae), що включає 14 родів і 65 видів[1]. Представники цієї підродини поширені від південної Мексики через Центральну і Південну Америку до миса Горн і Фолклендських островів. Чотири види також мешкають на островах архіпелагу Тристан-да-Кунья у південній частині Атлантичного океану. Найбільше різноманіття квіткоколних спостерігається на високогір'ях Анд. За поодинокими виключеннями, вони майже не зустрічаються в Амазонії.

Опис

Деяких видів з підродини квіткоколних історично відносили до саякових (Oreomanes і Diglossa), деяких відносили до піснярових (Conirostrum) або до вівсянкових (решта родів). Морфологія дзьоба і харчова поведінка квіткоколних є різноманітною, навіть всередині родини саякових. Підродина включає птахів, які живляться нектаром (Diglossa), насінням (Nesospiza, Sicalis, Catamenia, Haplospiza), комахами та іншими безхребетними (Conirostrum), спеціалізовані на комахах, яких шукають під корою (Conirostrum binghami), на Бамбукові (Acanthidops), на попелицях (Xenodacnis), на пошуку здобичі серед каміння і валунів (Idiopsar). Хоча деякі види зустрічаються в низовинах, близько 40% представників підродини живуть переважно на висоті понад 900 м над рівнем моря, а 75% видів — зустрічаються на висоті понад 2500 м над рівнем моря[2].

Таксономія

Підродина квіткоколних є однією з найбільших і морфологічно різноманітних клад всередині родини саякових. Вони були визнані окремою кладою за результатами ґрунтовного молекулярно-філогенетичного дослідження 2014 року. Подальше дослідження показало, що білокрила діука, яку раніше відносили до роду Діука (Diuca), є споріднена з представниками роду Idiopsar; що велика танагра, яку раніше відолиди до монотипового роду Oreomanes, є споріднена з тамаруго (Conirostrum) і що рід Вівсянчик (Phrygilus) є поліфілітичним. За результатами цього дослідження 8 з 11 видів, яких раніше відносили до цього роду, були переведені до 3 різних груп всередині клади: 4 залишился в цьому роді, 2 були переведені до відновленого роду Geospizopsis, і ще 2 були переведені до розширеного роду Idiopsar[2][3].

Роди

Примітки

  1. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 жовтня 2022.
  2. ↑ а б Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006.
  3. ↑ Burns, K.J.; Unitt, P.; Mason, N.A. (2016). A genus-level classification of the family Thraupidae (Class Aves: Order Passeriformes). Zootaxa. 4088 (3): 329—354. doi:10.11646/zootaxa.4088.3.2.