На межі 1943—1944 років Другий польський корпус під командуванням генерала Андерса було перекинуто з Близького Сходу в Італію, де він узяв участь у боях з прориву лінії Густава, що прикривала Рим з півдня. Ключовим пунктом німецьких укріплень був монастир бенедиктинців Монте-Кассіно на однойменній горі. Монастир було цілковито зруйновано авіацією США, проте це не завадило німецьким парашутистам обороняти його з великою запеклістю.
Три штурми монастиря, здійснені союзниками, виявились невдалими. У травні 1944 почався новий, четвертий штурм. На прохання генерала Андерса польські частини було поставлено на вирішальному напрямку — напроти самого монастиря. Перша польська атака, що відбулася 11 травня, була кровопролитною, але не увінчалася особливим успіхом. 17 травня атаки поновились. Вночі німці вивели війська з монастиря через загрозу обходу з тилу, і о 9-50 18 травня розвідники 12-го полку подільських уланів підняли над монастирем національний польський прапор. У боях при Монте-Кассіно 2-й Польський корпус втратив 924 особи вбитими і 4199 пораненими, що становило понад 10 % чисельності корпусу і третину всіх його втрат за період війни.
Створення пісні
Пізно ввечері 17 травня Фелікс Конарський із Театром Солдата Польського повернувся з виступу в Кампобассо, де квартирував театр. За його власними спогадами, він не міг заснути і сидів біля вікна, дивлячись на відблиски канонади и думаючи про битву, що проходила при Монте-Кассіно. Подумки він порівнював гітлерівців із щурами, які засіли серед хмар, і з цього порівняння народився початок пісні: «Ти бачиш ці руїни на вершині? Там ворог твій укрився, мов щур...» Конарський накидав перший куплет та приспів і о третій годині ночі розбудив свого приятеля Альфреда Шютца, який протягом півтори години написав мотив. Уранці стало відомо про падіння Монте-Кассіно, і Конарський створив другий куплет. Коли ж театр виїхав на позиції, Конарський дорогою побачив солдатську могилу — хрест, перев'язаний білою стрічкою, з букетом маків у снарядній гільзі. Він одразу ж на нотному папері написав третій куплет: «Ти бачиш цей ряд білих хрестів...». Наступного дня, 19 травня, біля підніжжя гори Монте-Кассіно Театр Солдата Польського вперше виконав пісню; співав Ґвідон Боруцький. Перший запис пісні того ж року здійснив інший співак, Адам Астон.
Четвертий куплет було написано на зустрічі ветеранів під Монте-Кассіно до 25-річчя битви, у травні 1969 р. Він менш відомий і часто пропускається.
Текст пісні
Польський оригінал
Буквальний переклад українською
Поетичний переклад українською (Дмитро Куренівець, 2015)[1]
Czerwone Maki na Monte Cassino
Czy widzisz te gruzy na szczycie?
Tam wróg twój się kryje jak szczur.
Musice, musicie, musicie
Za kark wziąć i strącić go z chmur.
I poszli szaleni, zażarci,
I poszli zabijać i mścić,
I poszli jak zawsze uparci,
Jak zawsze — za honor się bić.
Czerwone maki na Monte Cassino
Zamiast rosy piły polską krew.
Po tych makach szedł żołnierz i ginął,
Lecz od śmierci silniejszy był gniew.
Przejdą lata i wieki przeminą,
Pozostaną ślady dawnych dni…
I tylko maki na Monte Cassino
Czerwieńsze będą, bo z polskiej wzrosną krwi.
Runęli przez ogień, straceńcy,
Niejeden z nich dostał i padł.
Jak ci z Samosierry szaleńcy,
Jak ci spod Rokitny, sprzed lat.
Runęli impetem szalonym
I doszli. I udał się szturm.
I sztandar swój biało-czerwony
Zatknęli na gruzach wśród chmur.
Czerwone maki na Monte Cassino…
Czy widzisz ten rząd białych krzyży?
To Polak z honorem brał ślub.
Idź naprzód — im dalej, im wyżej,
Tym więcej ich znajdziesz u stóp.
Ta ziemla do Polski należy,
Choć Polska daleko jest stąd,
Bo wolność krzyżami się mierzy —
Historia ten jeden ma błąd.
Czerwone maki na Monte Cassino…
Ćwierć wieku, koledzy, za nami,
Bitewny ulotnił się pył.
I klasztor białymi murami
Na nowo do nieba się wzbił.
Lecz pamięć tych nocy upiornych
I krwi, co przelała się tu -
Odzywa się w dzwonach klasztornych
Grających poległym do snu.
Czerwone maki na Monte Cassino…
Червоні маки на Монте-Кассіно
Бачиш ці руїни на вершині?
Там ворог твій укривається, мов щур.
Ви мусите, мусите, мусите
За горло взяти і скинути його з хмар.
І пішли відчайдушні, затяті,
І пішли вбивати й мститися,
І пішли, як завжди вперті,
Як завжди — битися за честь.
Червоні маки на Монте-Кассіно
Замість роси пили польську кров.
По тих маках ішов солдат і гинув,
Але сильнішим за смерть був гнів.
Пройдуть роки і минуть століття,
Залишаться сліди давніх днів…
І тільки маки на Монте-Кассіно
Червонішими будуть, бо з польської зростуть крові.
Ринули крізь вогонь, відчайдушні,
Багато хто отримав (кулю) і впав.
Як ті із Самосьєрри сміливці,
Як ті з-під Рокітни, багато літ тому.
Ринули натиском шаленим
І дійшли. І вдався штурм.
І прапор свій біло-червоний
Встановили на руїнах серед хмар.
Червоні маки на Монте-Кассіно…
Бачиш цей ряд білих хрестів?
Це поляк обвінчався з честю.
Йди вперед — що далі, що вище,
То більше їх знайдеш біля ніг.
Ця земля належить Польщі,
Хоч Польща далеко звідси,
Тому що свобода хрестами вимірюється -
Історія має таку помилку.
Червоні маки на Монте-Кассіно…
Чверть століття, друзі, за нами,
Воєнна розвіялась курява.
І монастир білими мурами
Знову піднісся до хмар.
Але пам'ять тих ночей жахливих
І крові, яка пролилася тут -
Відгукується у дзвонах монастирських,
Що грають полеглим до сну.
Червоні маки на Монте-Кассіно…
Червоні маки на Монте-Кассіно
Ти бачиш на згірку руїни?
Там ворог, мов щур той, укривсь.
Ви нині повинні, повинні
З-під хмар його скинути вниз.
І рушили в ярому марші,
У помсті за кривду нашесть;
Пішли, непохитні, як завше,
Щоб битись, як завше, за честь.
Червоні маки на Монте-Кассіно…
Польська кров їх полила в ті дні.
Йшов вояк по цих маках – і гинув,
Та сильнішим од смерті був гнів.
Сплинуть роки, і сотні їх сплинуть,
Позмивавши давнини і слід…
І тільки маки на Монте-Кассіно
Червоні вічно, бо з крові їхній цвіт.
І ринулись перші, нестримні –
З життям не один з них простивсь, –
Мов ті відчайдухи в Рокитні
Чи ті, в Самосьєррі, колись.
І знову атака вчергове –
І вдався нарешті удар!
І прапор свій біло-червоний
Вгорі підняли серед хмар.
Червоні маки на Монте-Кассіно…
Ти бачиш хрестів білі гряди?
Це з честю вінчався поляк.
Що далі – то більше їх знайдеш
На схилах отут і в полях.
Земля ця полякам належить,
Хоч Польща далеко звідсіль:
Свободі розширюють межі
Хрестами ще з давніх часів.
Червоні маки на Монте-Кассіно…
Чверть віку минуло, братове.
Давно в горах спокій і мир.
І білими мурами знову
Піднісся до хмар монастир.
Лиш пам’ять про ті бойовиська,
Про кров, тут пролиту ясну,
У дзвонах бринить монастирських,
Що грають полеглим до сну.
Червоні маки на Монте-Кассіно…
Географічні назви, що згадуються в тексті пісні
У тексті пісні згадуються топоніми Самосьєрра (пол.Samosierra) і Рокитне (пол.Rokitna) на позначення двох історичних битв, у яких польські вояки здобули перемогу над ворогом, перебуваючи в складі армій інших держав.
Сомосьєрра, або Самосьєрра (нині на території однойменного муніципалітету) — перевал в Іспанії, місце битви 30 листопада 1808 року між іспанською і наполеонівською арміями. Перемога останньої, вирішальну роль у якій відіграли героїчні дії польських "шволежерів" (легких кавалеристів) під командуванням Яна Козетульського, відкрила військам Наполеона шлях на Мадрид.
Рокитна — село (тепер Рокитне в Чернівецькій області України), поблизу якого 13 червня 1915 року відбулася кавалерійська битва між польськими уланами в складі австро-угорського війська і підрозділами російської армії. Улани 2-ї бригади Легіонів Польських під орудою ротмістра Збіґнева Дунін-Вонсовича успішно штурмували глибоко ешелоновані лінії оборони росіян [2]. Полеглих у цій битві урочисто поховали у с. Рідківці, яке в той час мало назву Раранча.
Відомо, що прадід З.Дунін-Вонсовича — Міколай — був учасником найвідомішої атаки "шволежерів" під Самосьєррою [2].
