AAV-P7

AAV-P7
Походження	США
Історія виробництва
Розробник	FMC Corporation
Виробник	United Defense
Виготовлення	1972-
Характеристики
Вага	18 23 (бойова)
Довжина	7940
Ширина	3270
Висота	3120
Обслуга	3
Десант	25
Калібр	1×40-мм MK-19 1×25-мм M242 Bushmaster M242 Bushmaster
Броня	алюмінієва Лоб: 30 Борт: 35-45 Корма: 35 Дах: 30 Днище: 30
Головне озброєння	боєкомплект: 900
Другорядне озброєння	додатково: 1×12,7-мм Browning M2
Двигун	Detroit Diesel 8V-53T (P-7) Cummins VT 400 903 (P-7A1) 400 525
Питома потужність	18
Підвіска	торсіонна
Швидкість	шосе: 70 бездоріжжя: 13 (по воді)
Прохідність	рів: 2,4
AAV-P7 у Вікісховищі

AAV-P7 (англ. Assault Amphibious Vehicle) (укр. Атакуюча плавуча машина) — плавучий бронетранспортер Корпусу морської піхоти США. На відміну від інших десантних плавучих панцирних транспортерів може застосовуватись у бойових діях на суші. Раніше позначався LVTP-7 (Landing Vehicle, Tracked, Personnel-7) (укр. Десантна машина, гусенична, екіпаж -7). Використовується для десантування штурмових батальйонів з універсальних десантних кораблів класу Tarawa, Wasp, San-Antonio і їхньої бойової підтримки. Здатен перевозити до 25 морських піхотинців з озброєнням. Їх повинні були замінити транспортери нового покоління EFV.

Історія

Десантування AAV-P7 на берег

Пересування AAV-P7 по воді

AAV-P7 на десантній палубі десантного транспорту-доку «Рашмор»

У березні 1964 Корпус морської піхоти США виробив вимоги для нового плавучого транспортера на заміну LVT-5. Контракт на виробництво у червні 1970 на 942 машин (78,5 млн. Долар США) отримала корпорація FMC (сьогодні United Defense[1], яка у вересні 1967 надала 15 прототипів LVPTX12 (Landing Vehicle Personnel Tracked Experimental, Model 12) на тестування морській піхоті. У серпні 1971 перші LVTP-7 передали Корпусу морської піхоти (1974 останні), де у березні 1972 з ними сформували перші підрозділи.

У ході першої програми по підвищенні захисту машин (1977) LVTP-7 було модернізовано і вони отримали позначення AAV7-A1 (1980/85). Нові серії AAV7-A1 виготовили 1980 і 1984 роках (понад 330).

Крім водія, командира, стрільця у задній частині AAV7-A1 на трьох лавах розміщується 25 морських піхотинців у повному озброєнні.

Справа у передній частині машини AAV7 розміщено моторний відсік з 8-циліндровим дизелем з турбонаддувом Detroit Diesel потужністю 400 к.с. У AAV7 А1 встановлено мотор Cummins Engine. Для руху на воді використовують два водометИ.

AAV-P7 призначені для транспортування морської піхоти з десантних кораблів на берег для захоплення плацдарму. Оскільки під час десантування передбачається вогнева підтримка з літаків, кораблів, озброєння самих AAV-P7 може використовуватись проти невеликих цілей — піхоти і легко захищених машин.

Модифікації

• LVTP-7: базова модифікація. 1972
• LVTP-7A1: модифікація з системою інтерком AN/VIC-2. 1982
• AAVP-7A1: нове позначення моделі LVTP-7A1
• AAVC-7A1: командирська машина для 2 офіцерів і 5 операторів з розвинутими системами зв'язку
• AAVR-7A1: інженерна машина з стрілою крана на кулеметній вежі. У середині розміщені запчастини, інструменти і 3 механіки

Джерела

• Christopher F. Foss (Hrsg.): Jane's Armour & Artillery. 2009—2010. Jane's Information Group Inc, Coulsdon u. a. 2009, ISBN 978-0-7106-2882-4 (англ.)

Посилання

• Amphibious Assault Vehicle (AAV-7A1) [Архівовано 17 жовтня 2010 у Wayback Machine.](англ.)
• Assault Amphibian Vehicles of the USMC [Архівовано 17 вересня 2007 у Wayback Machine.](англ.)
• Assault Amphibian Vehicle Personnel Model 7A1 (AAVP7A1) [Архівовано 24 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.)
• AAV-7A1 Assault Amphibian Vehicle (AAV RAM/RS)(італ.)

Примітки

1. United Defense (англ.)