6-й піхотний полк (Австро-Угорщина)

6-й Угорський піхотний полк Кароля І, короля Румунії
Каппен 6-го піхотного полку.
На службі	1762–1918
Країна	Священна Римська імперія →  Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Вид	Сухопутні війська
Тип	піхота
У складі	10-а піхотна бригада 32-ї піхотної дивізії
Штаб–квартири	Відень (1903–1905), Будапешт (1906–1914)
Оборонець	Кароль I, король Румунії
Полковий колір
Війни/битви	Семирічна війна Наполеонівські війни Угорська революція (1848—1849) Австро-прусська війна Перша світова війна Зборівська битва (1917)
Почесне найменування	Угорський

6-й Угорський піхотний полк Кароля І, короля Румунії (нім. k.u k. Ungarisches Infanterieregiment Nr. 5, IR 5) — піхотний полк Спільної армії Збройних сил Австро-Угорщини.

Історія

Полк був створений в 1762 році.

В своїй історії мав наступні назви: Короніні-Кронберг (нім. Coronini-Cronberg, 1851–1880), Кароля І, короля Румунії (нім. Carl I. König v. Rumänien, 1880–1918).

Штаб–квартири: Відень (1903–1905), Будапешт (1906–1914). Округ поповнення № 6 Новий Сад (Сербія) на території 6-го армійського корпусу.[1]

Бойовий шлях

В 1914 році відправлений на Італійський фронт Першої світової війни, пізніше переведений на Східний фронт. Брав участь в захоплені Воробіївських висот (поблизу с. Воробіївка, Тернопільська обл.) та в Зборівській битві (1917) проти російських військ.

Склад

• 1-й батальйон (1903—1905: Вьоллерсдорф, 1906—1908: Будапешт, 1909—1914: Білеча);
• 2-й батальйон (1903—1905: Новий Сад, 1906—1914: Будапешт);
• 3-й батальйон (1903—1905: Відень, 1906—1914: Будапешт);
• 4-й батальйон (1903—1905: Відень, 1906—1914: Новий Сад).

Національний склад (1914):

• 41 % — німці;
• 27 % — хорвати, серби, сербо-хорвати;
• 32 % — інші національності.[1]

Почесні шефи

• 1851—1880: фельдцехмейстер Іван Короніні Кронберг.
• 1880—1918: король Румунії Кароль І.

Командування

• 1869—1875: полковник Карл Шмідт;
• 1875—1878: полковник Георг Лемайч;
• 1878—1879: Алоіз Майр;
• 1879—1882: полковник Юліуш Хрістіяновіч;
• 1882—1885: полковник Карл Галлаваня фон Радойчіч;
• 1885—1887: полковник Людвіг Сова;
• 1887—1893: полковник Олександр Улманнський;
• 1893—1895: полковник Бруно фон Гьортц;
• 1895 — ?: полковник Адольф Віщінка;
• 1903—1907: полковник Еміль Ліст;
• 1908: полковник Юліш Велленрейтер;
• 1909—1912: полковник Вінсент Марковінович;
• 1913—1914: полковник Юліуш Флепс.[1]

Підпорядкування

Полк входив до складу 10-ї піхотної бригади 32-ї піхотної дивізії.

Однострій

• 
  Мундир піхотинця 6-го піхотного полку.
• 
  Лейтенант 6-го піхотного полку в парадній формі одягу.
• 
  Каппен 6-го піхотного полку.

Галерея

• 
  Відпочинок після бою, 16-а рота 6-го піхотного полку. Висота 369 м, на північ від с. Цебрів (Тернопільська обл.), 1916.
• 
  Позиції полку на висоті 369 м на північ від с. Цебрів (Тернопільська обл.), 15 червня 1916.
• 
  Росіяни полонені під воробіївськими висотами 6-м піхотним полком, 1 липня 1916.
• 
  Полонені росіяни 6-м піхотним полком, можливо біля Зборова, 1 липня 1916.
• 
  Відділ 14-ї роти 6-го піхотного полку на воробіївських висотах (с. Воробіївка, Тернопільська обл.) після відвоювання, 1 липня 1916.
• 
  6-й піхотний полк захопив російські гвинтівки та боєприпаси, 1 липня 1916, воробіївські висоти.
• 
  Відділ 5-ї роти 6-го піхотного полку у відбитій позиції після відновлення на воробіїських висотах, 1 липня 1916.
• 
  Траншея, зруйнована обстрілом після двох днів відновлювальних робіт на воробіївських висотах, відвойована 11-ю ротою 6-го піхотного полку, 1 липня 1916 р.

Примітки

1. Österreich-Ungarns Bewaffnete Macht. www.mlorenz.at. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2021.