uk 24-%D0%B9 %D0%BF%D1%96%D1%85%D0%BE%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9 %D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA (%D0%90%D0%B2%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE-%D0%A3%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0)

24-й Галицько-буковинський піхотний полк «Барон Куммер»
24-й Галицько-буковинський піхотний полк «Барон Куммер»
На службі	1629—1918
Країна	Священна Римська імперія →; Австрійська імперія →; Австро-Угорщина
Вид	Сухопутні війська
Тип	піхота
Штаб	Відень (1884, 1908—1913); Львів (1880, 1892, 1914),; Станиславів (1903—1907)
Оборонець	Генріх Куммер фон Фалькенфельд
Кольори
Річниці	27 червня, в річницю битви при Трутнові (1866)
Війни/битви	Австро-турецькі війни; Семирічна війна; Наполеонівські війни; Угорська революція (1848—1849); Австро-італо-французька війна; Австро-прусська війна; Перша світова війна;
Почесні найменування	Галицько-буковинський

24-й Галицько-буковинський піхотний полк «Барон Куммер» (нім. Galizisch-bukowina’sches Infanterieregiment Nr. 24) — піхотний полк Спільної армії Збройних сил Австро-Угорщини.

Історія

Полк було створено в 1629 році.

Штаби: Мішкольц (1873), Будапешт (1873), Бієліна (1878), Вишеград (1879), Львів (1880, 1892, 1914), Коломия (1883), Відень (1884, 1908—1913), Тульн-ан-дер-Донау (1887), Перемишль (1888—1892), Станиславів (1903—1907). Округ поповнення: Коломия.

У Відні полк дислокувався в казармах Радецького (вул. нім. Gablenzgasse 62).

Полкова мова — українська.

Полкове свято відзначалося 27 червня, в річницю битви при Трутнові (1866).

Військовослужбовці полку брали участь в Листопадовому чині 1918 року. На базі полку було створено Запасний стрілецький полк ім. гетьмана Петра Дорошенка УНР. 24-й запасний стрілецький полк славився високою організацією, під командуванням освіченого австрійського офіцера, чеха за походженням, Франца Тінкля (згодом командира 2-ї Коломийської бригади).^[1]

Бойовий шлях

Полк брав участь у боях з росіянами в 1914 р. у Сілезії та Галичині, в 1915 р. під Томашівом-Мазовецьким і Заверцях.

У 1918 р. за умовами Берестейської угоди з урядом УНР полк знаходився в складі австро-угорського угрупування на півдні та сході України.

Склад

1-й батальйон (1903—1914: Коломия);
2-й батальйон (1903—1907: Станиславів; 1908—1914: Відень);
3-й батальйон (1903—1904: Коломия; 1905—1907: Заліщики; 1908—1914: Відень);
4-й батальйон (1903—1907: Станиславів; 1908—1913: Відень).

Національний склад (1914):

79 % — українці;
20 % — словаки;
1 % — інші національності.^[2]

Почесні шефи

1662—1664: Лукас Шпікх цу Уйбергау унд Лангенау;
1665—1675: Якуб фон Леслі;
1675: князь Генріх Франц фон Мансфельд;
1702: Крістоф Генріх фон Гехлен;
1703—1741: Максиміліан Адам фон Стархемберг;
1741—1771: Емануель Міхаель фон Стархемберг;
1771—1797: Йоганн Франц Йозеф фон Прейс;
1801: Карл Йозеф Франц фон Ауершперг;
1808—1836: Готфрід фон Штраух;
1836—1883: герцог Парми і П'янченци Карл II;
1885—1910: барон Вільгельм фон Рейнландер;
1910—1918: генерал кавалерії Генріх Куммер фон Фалькенфельд.

Другі почесні шефи:

1836—1857: Йозеф Карл фон Одельга;
1857—1872: Матіас Карл Траттнер фон Петроча.

Герцог Парми і П'янченци Карл II
Вільгельм фон Рейнландер
Генерал кавалерії Генріх Куммер фон Фалькенфельд

Командування

1873—1876: полковник Йозеф Скудієр;
1876—1879: полковник Савва Давідович;
1879—1882: полковник Адольф Фідлер фон Ісарборн;
1882—1884: полковник Йозеф Боцціано;
1884—1889: полковник Едвард фон Мецгер;
1889—1894: полковник Пауль фон Тосс;
1894– ?: полковник Йоганн Сторм;
1903—1904: полковник Герман фон Колард;
1905—1908: полковник Франц Шольц;
1908—1911: полковник Карл Йогн;
1912—1913: полковник Августин фон Рошель;
1914: полковник Франц Шнецер.

Підпорядкування

В 1889 році полк в входив до складу 48-ї піхотної бригади 24-ї піхотної дивізії, а 3-й батальйон у Коломиї підпорядковувався команданту 22-ї піхотної бригади 11-ї піхотної дивізії, а з 1890 р. — командиру 59-ї піхотної бригади 30-ї піхотної дивізії.

З 1892 року полк підпорядковувався 60-й піхотній бригаді 30-ї піхотної дивізії.

В 1914 році полк (без 1-го батальйону) входив до складу 50-ї піхотної бригади 25-ї піхотної дивізії, а 1-й батальйон підпорядковувався командиру 59-ї стрілецької бригади 30-ї стрілецької дивізії.

Однострій

Лейтенант 24-го піхотного полку
Мундир цугсфюрера 24-го піхотного полку

Пам'ять

Військове кладовище № 301 в Жеґоцині.

Військовослужбовці

Кобилянський Степан Юліанович (1866—1940) — капітан ЗС Австро-Угорщини, проходив службу у полку;
Савка Іван Потапович (1894—1917) — військовослужбовець 14-ї, пізніше 1-ї роти 24-го піхотного полку, загинув у бою;
Гнатів Андрій (1874—1916) — військовослужбовець 24-го піхотного полку, зник безвісти;
Бемко Володимир (1889—1965) — військовослужбовець 24-го піхотного полку, громадський діяч.
Дінець Тома Гнатович (1898—1941) — піхотинець 24-го піхотного полку, двічі нагороджений Срібною медаллю «За хоробрість»;
Марків Степан (1900—1918) — солдат полку, помер в шпиталі.^[3]

Примітки

↑ Гуцульський полк морської піхоти та інші. Галицький Кореспондент (укр.). 27 листопада 2018. Процитовано 12 серпня 2022.
↑ k.u.k. Infanterieregimenter. www.mlorenz.at. Процитовано 12 серпня 2022.
↑ Стрільці Української Галицької Армії, поховані на Янівському цвинтарі міста Львова | КП Доля (укр.). Процитовано 12 серпня 2022.

[1] Гуцульський полк морської піхоти та інші. Галицький Кореспондент (укр.). 27 листопада 2018. Процитовано 12 серпня 2022.

[2] .u.k. Infanterieregimenter. www.mlorenz.at. Процитовано 12 серпня 2022.

[3] Стрільці Української Галицької Армії, поховані на Янівському цвинтарі міста Львова | КП Доля (укр.). Процитовано 12 серпня 2022.

[1]

[2]

[3]

24-й піхотний полк (Австро-Угорщина)