2-й спеціальний центр швидкого реагування ДСНС (Україна)

2-й Спеціальний центр швидкого реагування ДСНС України
На службі25 червня 1962 — т.ч
КраїнаУкраїна Україна
Належність ДСНС
ВидСлужба цивільного захисту
ТипСлужба цивільного захисту
РольЦивільна оборона, Аварійно-рятувальна служба
Гарнізон/ШтабД0090, Дрогобич, Львівська область
Гасло«Запобігти, Врятувати, Допомогти!»
Вебсайт2scshr.dsns.gov.ua
Командування
Начальникполковник служби ЦЗ
Мовчан Роман Олександрович
Заступник начальникамайор служби ЦЗ
Городиський Богдан Іванович
Заступник з оперативного реагуванняполковник служби ЦЗ
Чуваков Ігор Олексійович
Заступник начальника центру з матеріально-технічного забезпечення та логістикиполковник служби ЦЗ
Трачук Олександр Петрович

2-й Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (2 СЦШР) — аварійно-рятувальне формування центрального підпорядкування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Призначення 2 СЦШР

2 СЦШР призначений для виконання заходів щодо захисту населення та територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру, запобігання та реагування на їх виникнення; участі у заходах територіальної оборони і антитерористичної діяльності, а також участі у міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях тощо.

2 СЦШР забезпечує:

  • постійну готовність та термінове реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру за завданнями ДСНС України, на державному та регіональному рівнях незалежно від рівня складності, а також на надзвичайні ситуації місцевого і об'єктового рівнів у зоні відповідальності;
  • участь у виконанні пожежних, пошуково-рятувальних та аварійно-рятувальних роботах у порядку, який визначається ДСНС України.

Зона відповідальності 2 СЦШР – 8 областей України: Львівська, Тернопільська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Хмельницька, Волинська, Рівненська.

Історія підрозділу

Емблема 155 окремої мобільної механізованої бригади військ Цивільної оборони України.

25 червня 1962 року в селі Околиця Мінського району, на базі першого інженерного батальйону 80-го окремого полку Цивільної оборони СРСР було сформовано 217-й окремий інженерний батальйон Цивільної оборони СРСР (в/ч 33481) під командуванням підполковника Михайла Крюкова[1]. 30 червня 1962 року частину було передислоковано до міста Дрогобич[2].

У січні 1992 р. особовий склад бригади склав присягу на вірність українському народові. Тоді ж бригада увійшла до складу Збройних Сил України, а згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р. N 35[3] була передана у підпорядкування Штабу Цивільної оборони України.

З 28 жовтня 1996 року 155 окрема мобільна механізована бригада Цивільної оборони ввійшла до складу сил Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та отримала умовне найменування «Військова частина Д0090».

Протягом 1962-2014 років підрозділ було неодноразово переформовано, зазнавало змін також і його підпорядкування:

  1. «217 окремий інженерний батальйон Цивільної оборони СРСР»;
  2. «217 окремий механізований батальйон Цивільної оборони СРСР»;
  3. «261 окремий механізований полк Цивільної оборони СРСР»;
  4. «824 окремий механізований батальйон ЦО СРСР»;
  5. «261 окремий механізований полк ЦО України»[4];
  6. «155 окрема мобільна механізована бригада військ Цивільної оборони України»;
  7. «12 окремий аварійно-рятувальний загін оперативного реагування МНС України»;
  8. «3 Регіональний рятувальний загін МНС України»[5];
  9. «1 Аварійно-рятувальний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України»;
  10. «6 Спеціальний регіональний центр швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України»[6];
  11. «3 Спеціальний регіональний центр швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України».

У 2013 році відповідно до Указу Президента України підрозділ був переведений до Державної служби України з надзвичайних ситуацій і отримав назву «2 Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій».

Надзвичайні події, до ліквідації яких залучався підрозділ протягом останніх десятиріч

  • ліквідація наслідків виливу хвостосховища Стебницького калійного комбінату у вересні 1983 року, із зони катастрофічного затоплення евакуйовані понад 13 тисяч осіб;
  • ліквідація наслідків розливу дизельного палива на р. Уж в Закарпатті в березні 1994 року;
  • ліквідація наслідків зсуву ґрунту у Чернівцях у лютому 1995 року;
  • ліквідація наслідків урагану на Волині та повені в Опольському воєводстві Республіки Польща у 1997 році;
  • ліквідація наслідків повеней 1998, 2001 років на Закарпатті;
  • ліквідація наслідків виливу нафтопродуктів на водозаборі у с. Гірне Стрийського району та забезпечення населення м. Дрогобич питною водою;
  • ліквідація наслідків авіакатастрофи літака СУ-27 на летовищі Скнилів м. Львова;
  • участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на складах боєприпасів Міністерства оборони України в с. Новобогданівка Запорізької області у 2006-2008 роках та м. Лозова Харківської області;
  • ліквідація наслідків повеней 2008, 2010 років у Західному регіоні України;
  • забезпечення пропуску автотранспорту на перевалах у Карпатах на межі Львівської та Закарпатської областей;
  • попередження випадків загибелі від переохолодження людей та збереження матеріальних цінностей у період низьких температур у січні-лютому 2012 року.

Лише у 2013-2014 роках групою піротехнічних робіт було здійснено більше 300 виїздів у межах Львівської області, в результаті яких знищено більше 700 вибухонебезпечних предметів та обстежено близько 26,0 га територій.

За 51 рік існування підрозділу 1226 чоловік особового складу були нагороджені державними нагородами та відомчими відзнаками:

  • орденами колишнього Радянського Союзу та Незалежної України – 31;
  • медалями колишнього Радянського Союзу та Незалежної України – 1118;
  • Почесною відзнакою МНС України – 8;
  • відзнакою МНС України «За відвагу у надзвичайній ситуації» – 57;
  • відзнакою МНС України «За розмінування» – 12.

Загальна структура Центру

Управління центру

  • керівництво;
  • відділ планування та контролю;
  • відділення чергових;
  • відділ персоналу;
  • канцелярія центру;
  • група спеціального зв'язку та режиму таємності;
  • відділ економіки і фінансів;
  • відділ матеріально-технічного забезпечення.

Основні підрозділи

  • Аварійно-рятувальна частина:
група рятувальних робіт;
водолазно-рятувальне відділення;
пошуково-рятувальне відділення;
група ліквідації наслідків аварій;
група радіаційного, хімічного та біологічного захисту.
  • Група піротехнічних робіт.

Підрозділи забезпечення

  • Частина забезпечення та обслуговування:
група обслуговування;
експлуатаційно-господарча група;
група охорони;
склади.
  • Вузол телекомунікацій;
  • Навчальний полігон;
  • Пункт охорони здоров'я.

Техніка на озброєнні Центру

На озброєнні 2 СЦШР знаходиться автомобільна, спеціальна, пожежна, інженерна техніка, техніка служби РХБЗ.

Рятувальна

  • Спеціальні аварійно-рятувальні машини САРМ-С (ЗІЛ-131)
  • Спеціальні аварійно-рятувальні машини на базі ГАЗ-2705
  • Електростанції причіпні ЕСД-10ВО, ЕСД-30ВС, ЕСД-50ВС, ЕСД-100ВС
  • Мотопомпи МП-1600
  • Установка видобування води УДВ-15

Піротехнічна (розмінування)

  • Піротехнічні машини важкого типу ПМ-В на базі ГАЗ-66
  • Піротехнічні машини легкого типу ПМ-Л на базі УАЗ-469

Інженерна

МДК-3

Радіаційного, хімічного та біологічного захисту

  • Машина радіаційної та хімічної розвідки УАЗ-469РХ (УАЗ-469)
  • Машина радіаційної, хімічної та біологічної розвідки
  • Машина радіаційної та хімічної розвідки БРДМ-2РХ
  • Авторозливні станції АРС-14 (ЗІЛ-131)
  • Дезінфекційно-душова установка ДДА-66 (ГАЗ-66)

Спеціальна

  • Універсальна машина підігріву УМП-400
  • Командно-штабна машина Р-142Н (ГАЗ-66)
  • Важкі тягачі МАЗ-537 з причепами ЧЗМАП-9990
  • Автомобілі медичної служби на базі ГАЗ-2705, ЗіЛ-131
  • Майстерні з ремонту автомобільної та інженерної техніки (МТО-АТ, МРІВ)

Див. також

Примітки

  1. ↑ Директива ЦО СРСР від 19.05.1962 р. № ГО(4)946853сс
  2. ↑ Півстоліття на порятунку людей[недоступне посилання]
  3. ↑ Постанова КМУ № 35 від 28.01.1992 «Про Війська Цивільної оборони України»
  4. ↑ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А від 28 січня 1992 р. N 35 Київ
  5. ↑ У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 22 грудня 2015.
  6. ↑ НАКАЗ 25.05.2009 N 357 Про перетворення аварійно-рятувальних (спеціальних) загонів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту у спеціальні регіональні центри швидкого реагування. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 грудня 2015.

Посилання