1566 Ікар

1566 Ікар
Відкриття[1]
ВідкривачВальтер Бааде
Місце відкриттяПаломарська обсерваторія
Дата відкриття27 червня 1949
Позначення
Названа на честьІкар
Тимчасові позначення1949 MA
Категорія малої планетиАстероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[2]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь1,077920643534 а. о.
Перигелій0,186518704244 а. о.
Афелій1,969322582824 а. о.
Ексцентриситет0,826964345321
Орбітальний період408,7696195295 д
Середня орбітальна швидкість0,880691672767 °/д
Середня аномалія54,95922114657°
Нахил орбіти22,83005491004°
Довгота висхідного вузла88,02750521705°
Аргумент перицентру31,35427654883°
Фізичні характеристики
Розміри1,0 км
Період обертання2,273 год
Альбедо0,51
Стандартна зоряна величина16,9
CMNS: 1566 Ікар у Вікісховищі

1566 Іка́р (1566 Icarus, дав.-гр. Ἴκαρος) — невеликий навколоземний астероїд із групи Аполлона з надзвичайно витягнутою орбітою. Він був відкритий 27 червня 1949 року німецьким астрономом Вальтером Бааде в Паломарській обсерваторії (США) і названий на честь Ікара — персонажа давньогрецької міфології, відомого своєю незвичайною смертю.

Орбітальні характеристики

Астероїд має високий ексцентриситет орбіти — майже 0,83, через що у процесі свого руху орбітою він значно змінює свою відстань від Сонця й перетинає орбіти всіх планет земної групи. Цим Ікар виправдовує свою назву — адже в перигелії своєї орбіти він проникає всередину орбіти Меркурія і наближається до Сонця на відстань 28,5 млн км. У цей момент його поверхня нагрівається до температури понад 600 °C.

У період між 1949 і 1968 роками Ікар підійшов до Меркурія настільки близько, що той своїм гравітаційним полем змінив орбіту астероїда. У 1968 році австралійські астрономи здійснили розрахунки, згідно з якими Ікар внаслідок наближення до Землі в цьому році може впасти на неї — в Індійському океані, неподалік африканського узбережжя. На щастя, ці розрахунки виявилися хибними: астероїд розминувся із Землею на відстані лише 6,36 млн км. Утім, якби він все ж упав на Землю, енергія удару була б еквівалентна 100 Мт у тротиловому еквіваленті.

Ікар наближається до Землі кожні 9, 19 та 38 років. Востаннє він наближався в 1996 році і пролетів на відстані 15,1 млн км. Наступне наближення до нашої планети станеться в 2015 році — астероїд має пролетіти на відстані 8,1 млн км від Земли.

Проєкт «Ікар»

Навесні 1967 року професор Массачусетського технологічного інституту дав своїм студентам завдання розробити проєкт знищення цього астероїда на випадок його неминучого зіткнення із Землею. Цей проєкт став відомий під назвою «Ікар». Перше повідомлення про нього з'явилося в журналі «Тайм» у червні 1967 року[3], а найкращі роботи були опубліковані у вигляді книги рік по тому[4][5]. Ця робота надихнула голлівудських продюсерів на створення фільму-катастрофи «Метеор»[6][7].

Ікар у культурі

  • У радянському науково-фантастичному фільмі «Небо кличе» (1959) на астероїд Ікар здійснює аварійну посадку радянська рятувальна експедиція з американцями на борту. Їм намагаються допомогти з Землі.
  • Американський письменник Артур Кларк (1960) в науково-фантастичному оповіданні «Літо на Ікарі» описує умови на астероїді, де через несправність космокара опинився астронавт Шерард — учасник експедиції для дослідження Сонця.

Примітки

  1. ...
  2. База даних малих космічних тіл JPL: 1566 Ікар (англ.) . Процитовано 2014.05.08. Останнє спостереження 2013.04.07.
  3. «Systems Engineering: Avoiding an Asteroid» [Архівовано 21 липня 2013 у Wayback Machine.], Time Magazine, June 16, 1967
  4. Kleiman Louis A., Project Icarus: an MIT Student Project in Systems Engineering, Cambridge, Massachusetts: MIT Press, 1968
  5. Project Icarus [Архівовано 17 жовтня 2007 у Wayback Machine.], MIT Report No. 13, MIT Press 1968, edited by Louis A. Kleiman. «Interdepartmental Student Project in Systems Engineering at the Massachusetts Institute of Technology, Spring Term, 1967»; reissued 1979
  6. Day, Dwayne A., «Giant bombs on giant rockets: Project Icarus» [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.], The Space Review, Monday, July 5, 2004
  7. «MIT Course precept for movie» [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.], The Tech, MIT, October 30, 1979

Посилання