1399 в Україні

← 1398 1397 1396 1399 в Україні → 1400 1401 1402
Десятиліття:
Див. також:	Інші події 1399 Список років в Україні

1399 в Україні — це перелік головних подій, що відбулись у 1399 році на території сучасних українських земель. Також подано список відомих осіб, що народилися та померли в 1399 році. Крім того, зібрано список пам'ятних дат та ювілеїв 1399 року.

Події

Битва на Ворсклі. Лицевий літописний звід

• 12 серпня — У битві на річці Ворсклі війська Золотої Орди під командуванням Едигея розгромили литовсько-русько-монгольсько-тевтонське військо Великого князя литовського Вітовта, котрий виступив на підтримку скинутого монгольського хана Тохтамиша[1].

Особи

Призначено, звільнено

Народились

Померли

• Андрі́й Ольге́рдович — литовсько-український князь з династії Гедиміновичів, князь Псковський, Полоцький та лукомський, старший син Великого князя Литовського Ольґерда. (нар.. 1325).

Засновані, створені

• село Черніїв Тисменицького району Івано-Франківської області.

Зникли, скасовані

Видання, твори

Пам'ятні дати та ювілеї

• 525 років з часу (874 рік):
  • другого походу князя Аскольда до Константинополя: було укладено мирну русько-грецьку угоду без облоги столиці Візантійської імперії[2][3]
• 375 років з часу (1024 рік):
  • жовтень — Листвинської битви між найманцями-варягами великого князя київського Ярослава Мудрого та чернігівсько-тмутороканською дружиною його брата князя Мстислава Володимировича Хороброго в якій переміг Мстислав та зберіг владу в Чернігівських землях[4].
• 300 років з часу (1099 рік):
  • битви в урочищі Рожне Поле (поблизу нинішнього міста Золочева Львівської області) в ході міжусобної війни на Русі в 1097—1100 роках, коли об'єднана галицька дружина Володаря та Василька Ростиславичів здобула перемогу над військом київського князя Святополка Ізяславича, поклавши край претензіям Києва на галицькі землі[5].
• 275 років з часу (1124 рік):
  • поділу Галичини між князями Васильковичами, з роду Василька Ростиславича, та Володаревичами.
• 250 років з часу (1149 рік):
  • захоплення Києва суздальським князем Юрієм Довгоруким[6][7][8] у ході міжусобної війни на Русі 1146—1154 років[9][10].
• 225 років з часу (1174 рік):
  • зайняття київського престолу смоленським князем Романом Ростиславичем[11], обіймав до 1176 року.
• 200 років з часу (1199 рік):

Засновник єдиного Галицько-Волинського князівства волинський князь Роман Мстиславович Великий

• • об'єднання волинським князем Романом Мстиславовичем Великим Галицької і Волинської земель і утворення єдиного Галицько-Волинського князівства[12].
• 125 років з часу (1249 рік):

Великий князь київський Олександр Невський в 1399—1263 роках

• • отримання у Золотій Орді ярлика на княжіння в Києві князя новгородського Олександра Ярославовича Невського — Великого Князя Київського (до 1263 року)[13].
• 100 років з часу (1299 рік):
  • перенесення митрополитом Київський Максимом митрополію з Києва у місто Владимир на Клязьмі[14].
• 75 років з часу (1324 рік):
  • битви на річці Ірпінь між литовсько-руською армією Великого князя Литовського Гедиміна та дружиною Київського князівства під проводом київського князя Станіслава, що був васалом Золотої Орди. Здобувши перемогу, Гедимін призначив намісником Київського князівства Міндовга, князя Гольшанського, і приєднав до Великого князівства Литовського Київське, Волинське та Сіверське князівства[15].

Володіння Короля Казимира. Червоним на карті позначено Королівство Польща, а білим карті позначено Королівство Русь

• 50 років з часу (1349 рік):
• захоплення більшої частини Галичини зі Львовом включно і Волині польським королем Казимиром III Великим за підтримки Чехії та Угорщини, які по його смерті стали спадковими землями угорських монархів, котрі до початку ХХ століття титулувались королями Галичини та Володимирії[16].

Міст, установ та організацій

• 500 років з часу (899 рік):
  • заснування поселення Лтава, відомого зараз як місто Полтава[17][18]
• 225 років з часу (1174 рік):
  • 12 липня — першої письмової згадки про місто Полтава[19], коли в Іпатіївському літописі було описано укріплення на ріці Лтаві[20].
• 75 років з часу (1324 рік):
  • надання Магдебурзького права місту Володимиру.

Видатних особистостей

Народження

донька князя Ярослава Мудрого Анна Ярославна (1024—1079)

• 375 років з часу (1024 рік):
  • народження Анни Ярославни — королеви Франції (1051—1060 рр.); доньки князя Ярослава Мудрого і шведської принцеси Інгігерди, другої дружини французького короля Генріха I Капета. (пом.. 1079)[21].
  • народження Ізясла́ва Яросла́вича — Великого князя київського (1054—1068, 1069—1073, 1077—1078)[22]. Зять польського короля Мешка ІІ (з 1043)[22]. (пом.. 1078).

Смерті

• 350 років з часу (1049 рік):
  • смерті Феопемпта — Митрополита Київського і всієї Русі.
• 325 років з часу (1074 рік):

Ікона Феодосія Печерського

• • смерті Анастасії Ярославни — королеви Угорщини (1046—1061 рр.), дружини короля Андрія I; донька Ярослава Мудрого та Інгігерди. (нар.. 1023).
  • 3 травня — смерті Феодосія Печерського — ігумена Києво-Печерського монастиря, одного з основоположників чернецтва на Русі. (нар.. бл. 1009).
• 300 років з часу (1099 рік):
  • 12 червня — смерті Мстислава (Мстиславця) Святополковича — князя володимирського, ймовірно старшого сина Великого князя київського Святополка Ізяславича"[23].
• 275 років з часу (1124 рік):
  • 28 лютого — смерті Василька Ростиславича[24]) — теребовлянського князя, який разом з братами Рюриком та Володарем — один із засновників незалежного Галицького князівства. (нар.. бл. 1066).
  • 19 березня — смерті Волода́ра Ростиславича — князя звенигородського (1085—1399) та перемиського (1092—1399) з династії Рюриковичів.
• 200 років з часу (1199 рік):
  • смерті Володимира Ярославича — галицького князя, останнього з гілки роду — Ростиславичів галицьких. (нар.. бл. 1151).
  • смерті Ярослава Мстиславича (Красного) — князя переяславського (1187—1399), сина князя Мстислава Юрійовича і онука Юрія Долгорукого.
• 25 грудня — смерті Ілони Угорської — угорської принцеси з династії Арпадів, доньки короля Угорщини Гези II та київської княжни Єфросинії Мстиславівни. (нар.. бл. 1145).
• 150 років з часу (1249 рік):
  • смерті Агапіта I — церковного діяча часів занепаду Великого князівства Київського, архімандрита Києво-Печерського монастиря.
• 50 років з часу (1349 рік):
  • смерті Дмитра Дедька — галицького боярина за часів правителів Королівства Русі Юрія ІІ Болеслава і Любарта-Дмитра, воєвода перемишльський, фактичний правитель королівства та лідер його боярсько-олігархічної верхівки[25].

Примітки

1. Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. — К.: Наук. думка, 1991. —. — (Пам'ятки іст. думки України). — Т. 4. — 1993. — Розділ II. Литовсько-польська унїя й справа інкорпорації земель в. кн. Литовського до Польщі…
2. О. В. Творогов Никоновская летопись. С. 9, 13 (рос.)
3. Рыбаков Б. А. Древняя Русь. Сказания. Былины. Летописи. Москва: Издательство АН СССР, 1963. С. 165—173
4. ЛИСТВЕНСЬКА БИТВА 1049. resource.history.org.ua. Процитовано 28 січня 2023.
5. Плахонін А. Друга волинська криза (1097—1100 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — К., 2006. — Вип. 6. — С.178-213
6. князь суздальський, переяславський і київський. 7-й син Володимира Мономаха (1-й від його другого шлюбу з невідомою на ім'я жінкою). Прізвисько князя (спочатку у формі «Довга Рука») з'явилося в літописах лише в XV ст.
7. Котляр М. Ф. ЮРІЙ ДОЛГОРУКИЙ, Юрій Володимирович Долгорукий // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2013. — 688 с.: іл. (останній перегляд: 29.01.2023)
8. Чому Юрій — Долгорукий?. www.golos.com.ua (укр.). Процитовано 29 січня 2023.
9. Літопис руський. Роки 1399-1151. litopys.org.ua. Процитовано 29 січня 2023.
10. Соловйов С. М. «Історія Росії з найдавніших часів» ПОДІЇ ПРИ ПРАВНУКІВ ЯРОСЛАВА I, БОРОТЬБА ДЯДЬКОМ З ПЛЕМІННИКАМИ В РОДІ МОНОМАХА І БОРОТЬБА СВЯТОСЛАВИЧІВ З МОНОМАХОВИЧАМИ ДО СМЕРТІ ЮРІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА ДОЛГОРУКОГО (1125—1157) (рос.)
11. Войтович Л. 3.16. Смоленська гілка Мономаховичів. Смоленська і Ярославська династії. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
12. Крип'якевич, І. П. Галицько-Волинське князівство [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]. — К., 1984.
13. Олександр Невський [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
14. Православні митрополити між Києвом, Царгородом і Москвою » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Процитовано 30 січня 2023.
15. Русина О. В. Станислав, київський князь [Архівовано 2017-12-14 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 802. — ISBN 978-966-00-1290-5.
16. Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. Київ: Наук. думка, 1991. (Пам'ятки іст. думки України). — ISBN 5-12-002468-8. Т. 4. 1993. С. 33-34
17. Історичний нарис / Місто Полтава / Офіційний сайт Полтавської міської ради та виконавчого комітету. www.rada-poltava.gov.ua. Процитовано 28 січня 2023.
18. Вік Полтави: 1119, 844 чи «приблизно 388–385»?. ЗМІСТ (укр.). 15 серпня 2018. Процитовано 28 січня 2023.
19. Ізотов, Ігор (23 вересня 2022). 23 вересня чи 12 липня: коли у Полтаві мають святкувати день міста. Суспільне Новини (укр) . Процитовано 29 січня 2023.
20. [6682 (1399)] Игорь же слышавъ то поѣха противу Половцемь и переѣха Въросколъ оу Лтавы кь Пеӕславлю // ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 559—578 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
21. АННА ЯРОСЛАВНА. resource.history.org.ua. Процитовано 28 січня 2023.
22. Котляр М. Ф. Ізяслав Ярославич // Енциклопедія історії України… — Т. 3. — С. 431.
23. Мстислав Святополкович (князь владимиро-волынский). Энциклопедический словарь Брокгауза и Евфрона. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 28 січня 2023. [Архівовано 2020-03-28 у Wayback Machine.]
24. * Котляр М. Ф. Василько Ростиславич [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 447. — ISBN 966-00-0734-5. С. 38
25. Котляр М. Ф. Дмитро Дедько [Архівовано 23 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 406. — ISBN 966-00-0405-2.

Посилання