Ґжеґож Мотика
Ґжеґож Мотика (пол. Grzegorz Motyka; нар. 29 січня 1967, Осьниця) — габілітований доктор гуманітарних наук, професор, дослідник історії українсько-польського протистояння середини 1940-х років, з 2011 року — член ради Інституту національної пам'яті Польщі. Дотримується теорії геноциду поляків під час Волинської трагедії[2]. БіографіяУ 1992 році закінчив Люблінський католицький університет, де вивчав історію[3]. Почав працювати в Інституті політичних досліджень Польської академії наук. До 2007 року він також працював в Управлінні народної освіти. 1998 року захистив докторську дисертацію на тему Польсько-українська боротьба на землях сьогоднішньої Польщі в 1943—1948 роках, а потім здобув ступінь доктора габілітованого. Працював на посаді доцента кафедри українознавствау Ягеллонського університету, а також професором Академії гуманітарних наук у Пултуську[4]. 2011 року обраний до ради Інституту національної пам'яті Польщі. Публікує наукові та науково-популярні статті в часописах «Karcie», «Więzi», «Zeszytach Historycznych», «Gazecie Wyborczej», «Rzeczpospolitej», «Wprost». Опублікував 4 монографії та понад 60 статей, присвячених українсько-польським взаєминам у 1939—1989 роках, придушенню радянськими спецслужбами національного руху опору в Україні, Білорусі, Литві, Латвії та Естонії у 1939—1953 роках, політиці уряду ПНР щодо національних меншин. 2012 року книга Мотики «Від волинської різанини до операції „Вісла“» була відзначена нагородою польського журналу «Polityka» як найкраща історична праця року в Польщі. КритикаМотику критикують за односторонність у визначенні лише поляків постраждалими від Волинської трагедії, виставлення власних теорій як доведених фактів, ігнорування даних українських архівів і досліджень інших істориків і за те, що він значною мірою посилається на усні свідчення, записані в 1980—1990 роках[5][6][2][7]. Вибрана бібліографія
Примітки
Посилання
|