Ґ'ялларгорн

Геймдалль дує в Ґ'ялларгорн. Ілюстрація з ісландського рукопису XVIII століття.

В германо-скандинавській міфології, Ґ'ялларгорн (давньоскан. «Ріг») — золотий ріг охоронця богів Геймдалля, звук якого буде чути в усіх куточках світу. Звук цього рогу ознаменує початок Раґнарьоку.

Як сказано в «Пророкуванні вьольви»,

Leika Míms synir, en mjötuðr kyndisk, at inu gamla Gjallarhorni; hátt blæss Heimdallr, horn er á lopti; mælir Óðinn við Míms höfuð.[1]

46. Fast move the sons of Mim, and fate Is heard in the note of the Gjallarhorn; Loud blows Heimdall|, the horn is aloft, […] To the head of Mim does Othin give heed.[2]

46. Гру затіяли Міміра діти, кінець ознаймив ріг Ґ'ялларгорн; Геймдалль трубить, підняв він свій ріг, з черепом Міміра Одін говорить.[3]

У Видінні Ґюльві, першому розділі Молодшої Едди Сноррі Стурлусона, Ґ'ялларгорн — ріг для пиття бога Міміра, яким він п'є з джерела мудрості. В цьому випадку може мати місце як помилка Сноррі, так й використання імені Ґ'ялларгорн в значенні «ріг річки Ґйоль».

Археологічні знахідки

Припускають, що особа, яка тримає ріг та меч, що її зображено на ушкодженому менському хресті^[en]), знайденому в Юрбі на острові Мен, є Геймдаллем, який тримає Ґ'ялларгорн.[4]. Також існує загальна впевненість в тому, що Геймдалля, який тримає свій ріг, зображено на панелі Ґосфордського хреста^[en] в Англії.[5]

Примітки

1. «Пророкування вьольви» давньоскандинавською мовою. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 2 травня 2014. [Архівовано 2012-03-31 у Wayback Machine.]
2. «Пророкування вьольви» англійською мовою. Переклад Генрі Адамса Белловса. Архів оригіналу за 18 липня 2007. Процитовано 2 травня 2014. [Архівовано 2007-07-18 у Wayback Machine.]
3. «Пророкування вьольви» українською мовою. Переклад Ілька Біленко-Шумахера.
4. Kermode (2005 [1907]:188).
5. Wilson, D. M. (1998). Gosforth Cross. У Hoops, Johannes; Beck, Heinrich (ред.). Reallexikon der Germanischen Altertumskunde. Т. 12. Walter de Gruyter. с. 400. ISBN 3-11-016227-X. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 травня 2014.

Посилання

• Kermode, Philip Moore (2005 reprint of 1907 Bemrose ed.)). Manx Crosses or The Inscribed and Sculptured Monuments of the Isle of Man From About the End of the Fifth to the Beginning of the Thirteenth Century. Elibron Classics. с. 188. ISBN 1-4021-19278-9. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 травня 2014. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: довжина (довідка)