Ясениця-Сівчинська

Село
Ясениця-Сівчинська
пол. Jasienica Sufczyńska


Координати 49°45′05″ пн. ш. 22°26′20″ сх. д. / 49.751388888889° пн. ш. 22.438888888889° сх. д. / 49.751388888889; 22.438888888889

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Бірча
Населення 255 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Автомобільний код RPR
SIMC 0599184
GeoNames 770345
OSM r6854770  ·R
Ясениця-Сівчинська. Карта розташування: Польща
Ясениця-Сівчинська
Ясениця-Сівчинська
Ясениця-Сівчинська (Польща)
Ясениця-Сівчинська. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Ясениця-Сівчинська
Ясениця-Сівчинська
Ясениця-Сівчинська (Підкарпатське воєводство)
Мапа
Печатка села Ясениця-Сівчинська в 1876–1918 роках

Ясениця-Сівчинська (пол. Jasienica Sufczyńska) — село в Польщі, у гміні Бірча Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 255 осіб (2011[1]).

Географія

Село розташоване на відстані 9 кілометрів на північ від центру гміни села Бірчі, 23 кілометри на захід від центру повіту міста Перемишля і 44 кілометри на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[2]

Історія

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі територія відійшла до імперії Габсбургів.

Село постало в другій половині XIX століття як населений пункт для робітників, котрі працювали на гуті в Сівчині. До майна тогочасного власника села графа Адальберта Дембінського (пол. Adalberta hr. Dembińskiego) належало 442 гектари лісу, а мешканцям села належали тільки 6 гектарів. Пісок, необхідний для виробництва скла на гуті, брали зі схилів гори Піскової (пол. Piaskowa).

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це частково українське село Надсяння, як й інші етнічні українські території (Лемківщина, Підляшшя, Сокальщина, Равщина і Холмщина), опинилося по польському боці розмежування, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року. Село входило до ґміни Бірча Добромильського повіту Львівського воєводства. На 1.01.1939 в селі було 400 жителів, з них 15 українців, 380 поляків, 5 євреїв[3]

В 1930 році власником маєтку в Ясениці-Сівчинській був адвокат Леонард Тарнавський (пол. Leonard Tarnawski).

Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року Ясениця-Сівчинська, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшла до СРСР і ввійшла до складу Бірчанського району[4] (районний центр — Бірча) утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту.

В кінці липня 1944 року село було зайняте Червоною Армією.[5]

13 серпня розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев)[6].

В березні 1945 року Ясеницю-Сівчинську, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі.[7]

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[8] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[9],[10]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, в якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[11], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[12]

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистка під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[13]. З села Ясениця-Сівчинська виселено внаслідок Операції «Вісла» 73 особи.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][14]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 131 42 75 14
Жінки 124 38 57 29
Разом 255 80 132 43

Див. також

Примітки

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish) . 1 червня 2008. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 12 листопада 2012.
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 18.
  4. Хроніка за 10 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 8 грудня 2012.
  5. Оперативная сводка за 31 июля. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 8 грудня 2012. [Архівовано 2012-01-11 у Wayback Machine.]
  6. Інформація Дрогобицького облвійськкомату начальнику штабу Львівського обласного округу, секретарю Дрогобицького обкому КП(б)У, голові Дрогобицького облвиконкому, начальнику облуправління НКДБ по Дрогобицькій області про відмову української молоді служити в лавах червоної армії. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 15 квітня 2022. [Архівовано 2022-01-13 у Wayback Machine.]
  7. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8
  8. Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 4 лютого 2014. Процитовано 20 листопада 2012. [Архівовано 2014-02-04 у Wayback Machine.]
  9. Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991). Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 20 листопада 2012. [Архівовано 2011-08-20 у Wayback Machine.]
  10. Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 20 листопада 2012. [Архівовано 2012-12-25 у Wayback Machine.]
  11. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 20 листопада 2012. [Архівовано 2012-06-30 у Wayback Machine.]
  12. Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 20 листопада 2012. [Архівовано 2013-05-23 у Wayback Machine.]
  13. * Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.]
  14. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела, посилання та література