| Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (квітень 2018) |
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Цетнер.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див.
Ян Цетнер.
Ян Цетнер гербу Пшерова (пол. Jan Cetner; ? — 11 грудня 1679 або 1680) — польський шляхтич, військовик, урядник Корони Польської в Речі Посполитій. Полковник королівських військ. Представник роду Цетнерів.
Життєпис
Син Александера Цетнера та його дружини Анни із Замойських гербу Єліта (1615[1] —?), доньки львівського каштеляна Вацлава Яна Замойського[2].
Розпочав службу під керівництвом батька. 1663 року брав участь у виправі проти козаків. Як щуровицький староста 1662 року був записаний на навчання в університеті Ґрацу, 1663 року був записаний студентом Паризького університету.
У 1666, 1668, 1675, 1678 роках був обраний послом від Галицької землі на Сейм, 1676 року був одним з комісарів для розсудження кривд та збитків на польсько-угорському кордоні, встановлення там осередків заспокоєння. 1676 року був депутатом до короля. 1667 року був депутатом Коронного трибуналу, 1670 року — маршалком Галицького сеймику, 1674 року — Вишенського. Електор королів Міхала Вишневецького, Яна III Собєського. 26 серпня 1671 року брав участь у битві під Брацлавом проти татар. 1671 року батько Александер йому переказав королівщину Стоки, за дозволом короля — свою панцерну корогву. Ян Собєський згадав Цетнера в листі до короля після перемоги у битві під Немировом 8 жовтня 1672 року над татарами як одного з щирих, мужніх помічників. 24 серпня 1675 року з своєю корогвою брав участь у битві під Львовом. За наказом короля половина його полку піхоти (160 жовнірів, більшість загинули) під проводом Яна Самуеля Хшановского зміцнила оборону Теребовлі.[3] 2 квітня 1676 року[4] з дозволу короля став львівським старостою після Яна Мнішека (старости радзинського, глинянського,[4] коменданта Львова у 1657 р.[5]); названий в документі полковником. За життя батька отримав королівщини, пізніше став власником більших маєтностей у Руському та Подільському воєводствах.[3] Заборгував Валеріянові Альнпеху 800 злотих[6].
Помер 11 грудня 1679[4] або 1680 року.[7][3]
Родина
Дружина — Зофіанна (Софія Анна)[8] (за Каспером Нєсєцким — Констанція,[7] Адам Бонецький називав її Софія[9]) Данилович, донька старости червоногородського, перемишльського, коронного підчашого Миколая Даниловича (?—1676) та його дружини Аполінарії Немоєвської[10] (пол. Apolinara Niemojewska) гербу Роля[11]. З тестем мав непорозуміння (тесть оскаржував у Люблінському трибуналі напади, насилля в маєтності Рихтичі 1672 року). Невдовзі помирились, тесть відступив йому королівщину Ляшки. Мав 7 дітей, з них:
К. Несецький стверджував, що Ян Цетнер мав три доньки:
Примітки
Джерела
Посилання