| Ян Гануш |
|---|
| Народився | 13 липня 1858(1858-07-13)[1] 
Колодіївка, Тисменицький район, Івано-Франківська область |
|---|
| Помер | 26 липня 1887(1887-07-26)[1] (29 років)
Париж або Плоцьк, Плоцька губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія |
|---|
| Діяльність | філолог, індолог, мовознавець, славіст |
|---|
| Галузь | мовознавство[2] , індоєвропеїстика[2] , індологія[2] , слов'янознавство[2] і Armenian philologyd[2] |
|---|
| Alma mater | Віденський університет |
|---|
| Знання мов | польська[2] |
|---|
|
Гануш Ян (13 липня 1858, село Колодіївка, тепер Тисменицького району Івано-Франківської області — 26 липня 1887, Париж) — польський мовознавець-індоєвропеїст і славіст.
Біографія
Закінчив 1881 Краківський університет, навчання продовжував у Лейпцизькому, Берлінському та Віденському університетах.
З 1885 — доцент Віденського університету.
Помер під час епідемії тифу в Парижі. Відповідно до даних паризького реєстру Registres d'inhumations - Archives de Paris похований на кладовищі Cimetière parisien de Bagneux в Парижі.
Наукова діяльність
Основні праці:
- з історії та діалектології польської мови:
- „Матеріали до історії відмінкових форм у старопольській мові (XV—XVI ст.). Порівняльний перелік відмінкових форм у псалтирях: Флоріянському, Пулавському, а також у псалмах, що містяться в «Молитвах Вацлава»“ (1881);
- з індоєвропеїстики:
- «Про поступове поширення -п- відміни в давньоіндійській мові» (1884, обидві — нім. мовою).
Досліджував окремі питання української мови:
- «Про наголос іменників у малоруській мові» (1873—1874, німецькою мовою),
- «Про малоруську мову» (1883, чеською мовою),
- «Щодо кількох найновіших праць про мову русинів» (1884).
Автор статей про українську мову та мовознавство в чеській енциклопедії «Ottúv slovník naucny».
Література
- ↑ а б в Jan Hanusz
- ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
