Янушевич Зоя Василівна

Янушевич Зоя Василівна
Народилася5 (18) квітня 1916 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нова Гребля, Роменський район, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла19 вересня 2005(2005-09-19) (89 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Редінг, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна УНР
 Українська Держава
 СРСР
 Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьботанік Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЖитомирський сільськогосподарський інститут (1937) Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьпалеоботаніка і інтродуковані види Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладВсеросійський інститут рослинництваd
Кишинівський ботанічний сад Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор біологічних наук (1979)
Нагороди
медаль «За оборону Ленінграда»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Янушевич.

Зоя Василівна Янушевич (5 (18) квітня 1916(19160418), село Нова Гребля, Україна — 19 вересня 2005, місто Редінг, Велика Британія) — радянський ботанік, доктор біологічних наук, один з піонерів радянської палеоботаніки.

Біографія

У 1937 році закінчила Житомирський сільськогосподарський інститут. Навчалася в аспірантурі в ленінградському Всесоюзному інституті рослинництва (ВІР). На початку блокади Ленінграда З. В. Янушевич брала участь у захисті міста і була нагороджена медаллю «За оборону Ленінграда».

У червні 1946 року З. В. Янушевич захистила кандидатську дисертацію за кок-сагызу, каучуконосу, який у той час розглядався як важлива стратегічна сировина. Вона пропрацювала в Вирі до 1954 року. Потім на запрошення Академії Наук Молдавської РСР у числі інших співробітників ВИРа З. В. Янушевич переїхала до Кишинева, щоб брати участь в організації Ботанічного саду Молдавської Академії наук. З 1954 по 1971 роки старший науковий співробітник, а з 1971 по 1977 роки завідувач відділу інтродукції культурних рослин Ботанічного саду АН Молдови.

Наукова діяльність

У 1970-ті роки З. В. Янушевич зблизилася з групою молдовських археологів і захопилася палеоетноботанікою, яка в той час тільки зароджувалася. З. В. Янушевич збирала та аналізувала відомості про розвиток культурних рослин, їх історичної географії, працюючи в Ермітажі і Етнографічному музеї Ленінграда, в археологічних музеях Одеси, Києва, Москви, Криму.

Результати своїх досліджень З. В. Янушевич виклала в монографії «Культурні рослини південного заходу СРСР по палеоботанічним дослідженням». В ній З. В. Янушевич підтвердила правильність вавиловської теорії центрів походження культурних рослин, внісши разом з тим чимало суттєвих уточнень про межі стародавніх землеробських областей, їх взаємозв'язку та історичній послідовності. З. В. Янушевич визначила місце і час виникнення найважливіших культурних рослин і шляхи їх міграції. Ця праця лягла в основу докторської дисертації З. В. Янушевич, яку вона захистила в 1979 році.

З. В. Янушевич брала участь у міжнародних конференціях з палеоетноботаніки в НДР, Болгарії, Чехословаччині і Польщі. Вона отримувала запрошення на подібні конференції і з західних країн, але радянська влада її не випускали. З. В. Янушевич завершила свою наукову діяльність в 1988 році, а в 1992 році переїхала на постійне місце проживання до сина в Англії.

Твори

За своє життя З. В. Янушевич написала самостійно або в співавторстві близько 60 робіт.

  • «Зимуючий овес і горох в Молдавії». Кишинів, 1969 (у співавторстві).
  • «Дикоростучий виноград Молдавії». Кишинів, 1971 (у співавторстві)
  • «Нові форми томатів». Кишинів, 1972.
  • «Культурні рослини південного заходу СРСР за палеоботанічними дослідженнями». Кишинів, 1976

Крім того, Зоя Василівна Янушевич залишила після себе дві книги спогадів, названі «Випадкові записки», у яких, серед іншого, розповідається про те, як ключові моменти радянської історії відбилися в її життя: голод 1933 року, 1937 рік, блокада Ленінграда і інше.

Джерела

Література