Я́нгстаун (англ.Youngstown) — місто (англ.city) в США, адміністративний центр округу Магонінґ[2]. Місто також займає частину сусіднього округу Трамбалл[3]. Муніципалітет розміщений на річці Магонінґ приблизно за 105 кілометрів на південний схід від Клівленда та 100 кілометрів на південний схід від Піттсбурга у Пенсільванії. Янгстаун утворює власну агломерацію, проте його часто включають до більших агломерацій: Піттсбурга, що простягається на три штати, або Великого Клівленда[4]. Янгстаун лежить за 16 кілометрів на захід від кордону з Пенсильванією на трасі 80 приблизно посередині на шляху від Нью-Йорка до Чикаго. Населення — 60 068 осіб (2020).
Місто назване на честь Джона Янґа — першопоселенця з містечка Вайтстаун у штаті Нью-Йорк, котрий заснував у Янгстауні перші тартак та млин[5]. Місто розташоване у регіоні Сполучених Штатів, який часто називають Іржавим, або Індустріальним поясом. Традиційно відомий як центр виробництва сталі, після краху сталеливарної промисловості у 1970-их роках Янгстаун частково занепав, закрилися найбільші промислові підприємства[6]. Янгстаун також лежить при підніжжі гір Аппалачі, у місцевості, відомій як Огайські Апалаччі (англ.Appalachian Ohio). Згідно з пеперисом населення 2010 року місто з загальною чисельністю мешканців 66 982[7], 9-те найбільше у штаті. Проте з 1960 років Янгстаун втратив близько 60% свого населення.
Місто назване вчесть нью-йоркця Джона Янга, що оселився тут після 1796 року, коли вперше відвідав цю місцевість[8]. 9 лютого1797 року Янг купив у Western Reserve Land Company володіння площею 15 560 акрів (63 км²) за $16 085[9]. Відтак засноване 1797 року поселення було офіційно внесене в реєстр 19 серпня1803 року[10].
Янгстаун розміщений у долині Магонінґ на льодовиковому плато Аллегейні. Наприкінці останнього льодовикового періоду льодовики утворили рівномірну рівнину з невеликими долинами, які утворює річка Магонінґ, котра перетинає місцевість[14]. Озера, що були утворилися у місцях, де льодовики перегороджували потоки, невдовзі висохли, залишивши родючі ґрунти[14].
Згідно з переписом 2010 року[19], у місті мешкали 66 982 особи в 26 839 домогосподарствах у складі 15 150 родин. Густота населення становила 748 осіб/км². Було 33123 помешкання (370/км²).
До двох чи більше рас належало 3,7 %. Частка іспаномовних становила 9,3 % від усіх жителів.
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 22,8 % — особи молодші 18 років, 61,4 % — особи у віці 18—64 років, 15,8 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 38,0 року. На 100 осіб жіночої статі у місті припадало 96,9 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 95,0 чоловіків також старших 18 років.
Середній дохід на одне домашнє господарство становив 34 564 долари США (медіана — 24 133), а середній дохід на одну сім'ю — 40 888 доларів (медіана — 30 705). Медіана доходів становила 34 064 долари для чоловіків та 26 036 доларів для жінок.[Прим. 1] За межею бідності перебувало 38,3 % осіб, у тому числі 60,6 % дітей у віці до 18 років та 14,2 % осіб у віці 65 років та старших.
Цивільне працевлаштоване населення становило 21 848 осіб. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 26,6 %, виробництво — 14,1 %, мистецтво, розваги та відпочинок — 13,7 %.
Позаяк протягом 1960–2010 років населення Янгстауна впало на 60%, показник незаселеності міста вищий у 12 разів, ніж середньостатистичний у Сполучених Штатах[20].
Українці в Янгстауні
Українці з Лемківщини та Закарпаття почали селитися у Янгстауні з 1880-их років, але найбільше їх прибуло в 1900-их роках. Першу греко-католицьку парафію заснували закарпатці на початку 1900-их pp., галичани — 1909, православну — 1922. Усіх церковних громад, в яких є українці, — 7.
До другої світової війни в Янгстауні жило всього 6 — 7 тис. українців, після закінчення війни їх чисельність подвоїлася.
У післявоєнний час у місті діяло 12 відділів братських організацій, клуби та суспільні організації, кілька народних домів. Між війнами щорічно відбувався Український Національний День, а закарпатці мали свій «Ruthenian Day». З кінця 1940-их pp. постали відділ УККА, Пласт, Спілка Української Молоді, Ліґа Молоді Північної Америки, працюють церковні хори, школа українознавства.
Aley, Howard C. (1975). A Heritage to Share: The Bicentennial History of Youngstown and the Mahoning Valley. Youngstown, OH: The Bicentennial Commission of Youngstown and Mahoning County, Ohio.
Blue, Frederick J.; Jenkins, William D.; Lawson, William H.; Reedy, Joan M. (1995). Mahoning Memories: A History of Youngstown and Mahoning County. Virginia Beach, VA: The Donning Company. ISBN 0-89865-944-2.
Brody, David (1960). Steelworkers in America. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press.
Bruno, Robert (1999). Steelworker Alley: How Class Works in Youngstown. Ithaca, NY: Cornell University Press. ISBN 0-8014-3439-4.
Fuechtmann, Thomas G. (1989). Steeples and Stacks: Religion and Steel Crisis in Youngstown. New York: Cambridge University Press. ISBN 0-521-33481-0.
Jenkins, William D. (1990). Steel Valley Klan: The Ku Klux Klan in Ohio's Mahoning Valley. Kent, OH: Kent State University Press. ISBN 0-87338-415-6.
Knepper, George W. (1989). Ohio and Its People. Kent, OH: Kent State University Press. ISBN 0-87338-377-X.
Lemann, Nicholas (1991). The Promised Land: The Great Black Migration and How It Changed America. New York: Vintage Books. ISBN 0-679-73347-7.
Linkon, Sherry Lee; Russo, John (2002). Steeltown U.S.A.: Work & Memory in Youngstown. Lawrence, KS: University Press of Kansas. ISBN 0-7006-1161-4.
Warner, Jack L. (1964). My First Hundred Years in Hollywood. New York: Random House.
.svg){kind=small}
