|
Яловець високий
Яловець високий[1] (Juniperus excelsa) — вид вічнозелених хвойних дерев родини кипарисових (Cupressaceae). Поширений у субтропіках Північної Євразії. Реліктовий вид, занесений до Червоної книги України[2]. Ряд рідкісних угруповань яловцю високого занесені до Зеленої книги України[3]. Опис    Вічнозелене дерево до 15 м заввишки. Стовбур збіжистий, скривлений, у старому віці дуплистий. Кора сіра, відшаровується тонкими смужками. Хвоя завдовжки 1 мм, лускоподібна, тупа. Шишкоягоди близько 1 см в діаметрі, фіолетово-чорні, вкриті дерев'янистими лусками. ПоширенняАреал виду охоплює Балканські країни, Крим, Малу Азію, Кавказ, Центральну Азію. У Криму поширений від мису Айя до Кара-Дагу, а також у Байдарській долині. Життєвий циклЗапилюється в березні-квітні. Розмножується насінням. Шишкоягоди дозрівають через рік, восени. Тривалість життя близько 600 років[4]. У Криму були знайдені дерева, вік яких був від 1000 до 2000 років. Найстаріший екземпляр ялівцю високого було виявлено фахівцями Київського еколого-культурного центру в районі мису Сарич на висоті Гугерджін. Його вік — дві тисячі років, обіймище стовбура 4,9 м, висота 15 м. Цей екземпляр фахівці вважають найстарішим деревом в Україні та Європі[5]. Неподалік, в урочищі Батилиман було знайдено шістнадцять дерев цього виду віком понад 1000 років. Одне дерево має вік 1400 років, два — по 1300 років, одне — 1200 років, одне — 1100 років, інші дерева по 1000 років. Обіймище стовбурів від 2,50 м до 3,45 м, висота 8-12 м. Таким чином, було виявлено, що в урочище Батилиман на площі близько 4 га росте відразу 16 дерев, що мають вік 1000–1400 років.[6] ЕкологіяКсерофіт. У Криму яловець високий найчастіше зростає на приморських крутих, переважно південних схилах, які сильно прогріваються, з щебенисто-кам'янистими ґрунтами, на вапняках, сланцях, виходах вулканічних порід. Зустрічається до висоти 400 м над рівнем моря. Формує рідколісся субсередземноморського, геміксерофільного типу. Трапляється у сухих фісташкових і пухнастодубових лісах. ОхоронаНа більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»[7]. Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду. Так, яловець високий занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: вразливий вид)[2]. Внаслідок зведення гірських лісів та погіршення стану середовища існування окремі угруповання ялівцю високого стали рідкісними і тому занесені до Зеленої книги України[3], зокрема 25 рослинних асоціацій, які належать до формації високояловцевих рідколісь (Junipereta excelsae):
Категорія охорони раритетних угруповань 1 (рідкісний тип асоційованоності домінантів різних ярусів, де домінант деревостану — яловець високий — є реліктовим видом, занесеним до Червоної книги України; рідкісні угруповання, що мають диз'юнктивне поширення у горах субсередземномор'я і знаходяться на північній межі ареалу). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі). Угруповання охороняються в Ялтинському гірсько-лісовому і Карадазькому природних заповідниках, природному заповіднику «Мис Мартьян», ботанічному заказнику «Канака» та ландшафтному заказнику «Фіолент» (АР Крим)[3]. Практичне значенняВисокояловцеве рідколісся має велике протиерозійне та водоохоронне значення. Декоративна рослина, широко використовується в парковому будівництві.[8] Деревина смолиста, червонувата, дуже тверда і добре опирається гниттю. Деревину використовували раніше для столярних робіт і поділок. Іноді використовували як будівельний матеріал та паливо[8]. Див. також
Примітки
Література. Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
